справа №2-а-342/09/1107
6 серпня 2009 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючого судді Савельєвої О.В.
при секретарі Стоколос Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам'янка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому Кіровоградської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління праці та соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому Кіровоградської області, в якому просить визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати управління праці та соціального захисту населення нарахувати та сплатити йому грошову щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 11008 грн. 20 коп. заборговану за період 2001 - 2008 років.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що згідно з ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він, як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в п»ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Однак, всупереч вимогам цього Закону йому на протязі 2001-2008 років допомога на оздоровлення виплачувалася в зменшеному розмірі.
Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні своїх позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнала і пояснила суду, що дійсно позивач знаходиться на обліку у відповідача, як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, і відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Фінансування витрат громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС здійснюється за рахунок державного бюджету. Конституцією України встановлено, що виключно Законом про державний бюджет визначаються будь-які витрати держави на загальнодержавні потреби, розмір та цільове використання витрат. Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів здійснюють витрати в межах бюджетних асигнувань. Оскільки державою виділяється конкретна сума на виплату допомоги, яка передбачена з урахуванням положень постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 та № 562 від 12.07.2005 щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення, відповідач не має права виходити за рамки визначених сум, бо буде мати місце нецільове використання державних коштів. Тому вважає, що відповідач вірно виплачував позивачеві 26 грн. 70 коп. щорічно за 2001 - 2004 роки і 100 грн. щорічно за 2005-2008 роки. Вказала також, що позивачем без поважної причини пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом. Вважає, що управління праці та соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому не може бути відповідачем за розмір виплат на оздоровлення за 2001-2003 роки.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши оригінал облікової справи, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії (а.с.6). Позивачеві виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення у розмірах значно нижчих, ніж це передбачено Законом № 796-ХІІ, а саме, у 2001 - 2005 роках у розмірі 26 грн. 70 коп., у 2007-2008 роках - у розмірі 100 грн.
Статтею 48 Закону № 796-ХІІ передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильній АЕС 2 категорії, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір такої допомоги встановлений для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії в сумі 26 грн. 70 грн. та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір зазначеної допомоги встановлений в сумі 100 грн.
Між тим, з моменту прийняття зазначених постанов Кабінету Міністрів України встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» щодо необхідності оцінки нормативно-правових актів будь-якого державного чи іншого органу на предмет їх відповідності як Конституції України, так і закону, визначено, що у випадку встановлення судом невідповідності чи суперечності нормативно-правового акту, який підлягав застосуванню, законові, суд зобов'язаний застосовувати закон, що регулює ці правовідносини.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону № 796-ХП та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, про державний бюджет на відповідні роки.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 6-рп/2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким на період 2007 року зупинено дію ст. 48 Закону № 796-ХП, визнано таким, що не відповідає Конституції України. З дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі № 10-рп/2008, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , яким стаття 48 Закону № 796-ХП викладена в новій редакції, визнано таким, що не відповідає Конституції України, а тому дія статті 48 Закону № 796-ХП відновлена.
Згідно зі ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту існуючих прав і свобод, тому відсутність коштів на виплату одноразової грошової допомоги не позбавляє особу на таку допомогу.
Пунктом 37 статті 77 Закону України № 3235-1У від 20.12.2005 «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію абзаців другого та третього частини четвертої статті 48 в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Даний закон Конституційним Судом України до теперішнього часу не визнаний неконституційним у відповідних частинах, тому застосування Закону № 796-ХП до виниклих між сторонами в справі правовідносин у 2006 році виключається.
Управління праці та соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому Кіровоградської області є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до ст. 48 Закону № 796-ХП саме органи соціального захисту населення здійснюють виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадян за місцем їх проживання. Крім того, як вбачається з облікової справи позивача, яка знаходиться в управлінні праці та соціального захисту населення Знам»янського міськвиконкому, з 2001 року виплати одноразової щорічної допомоги на оздоровлення позивачу здійснювалися на підставі рішень, розпоряджень керівника саме цього управління.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання дій управління праці та соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому Кіровоградської області протиправними в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за період за 2001-2005, 2007 та 2008 років в зменшеному розмірі, ніж передбаченому Законом № 796-ХП та стягнення з відповідача недоплаченої суму цієї допомоги, підлягають задоволенню.
Враховуючи, що відповідач повинен виплатити щорічну допомогу на оздоровлення позивачу виходячи з розмірів, встановлених Законом № 796-ХП та розмірів мінімальної заробітної плати на відповідні роки, суд, з урахуванням виплачених відповідачем сум та фактичного часу проведення цих виплат, вважає, що позовні вимоги за 2001-2005, 2007, 2008 роки підлягають задоволенню з наступного розрахунку:
2001 рік - 5 х 118 (розмір мінімальної заробітної плати на час фактичної виплати) - 26 грн. 70 коп. (виплачена сума в серпня 2001 року) = 563 грн. 30 коп.,
2002 рік - 5 х 165-26,70 (виплачена сума у вересні 2002 року) = 798 грн.30 коп.,
2003 рік - 5 х 185 - 26,70 (виплачена сума в серпні 2003 року) = 898 грн. 30 коп.,
2004 рік - 5 х 205-26,70 (виплачена сума в травні 2004 року) = 998 грн. 30 коп.,
2005 рік - 5 х 332 -100 (виплачена сума в жовтні 2005 року) = 1560 грн.,
2007 рік - 5 х 420- 100 (виплачена сума в червні 2007 року) = 2000 грн.,
2008 рік - 5 х 525- 100 (виплачена сума в червні 2008 року) = 2525 грн.,
а всього 9343 грн. 20 коп.
Що стосується строку звернення з позовом до суду, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 №2, статтею 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою статті 99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України № 796-ХІІ держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Аналіз зазначених норм матеріального права вказує на те, що строки позовної давності під час вирішення подібних спорів не застосовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 11, 71, 94, 99,100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому Кіровоградської області в частині виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за період 2001-2005, 2007 та 2008 років в зменшеному розмірі ніж передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2001-2005, 2007 та 2008 років, з урахуванням проведених виплат за цей період в сумі 9343 грн.20 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 (три) грн. 40 коп. віднести за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Повний текст постанови виготовлено 10.08.2009.
Суддя
Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В.Савельєва