Справа № 2-711/09
12 серпня 2009 року Первомайський міський суд Луганської області
у складі: судді Мазки Н.Б.
при секретарі Шмельовій Е.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, суд
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнював, посилаючись на те, що він працював підсобним робітником на ОСОБА_2 з 14 квітня 1981 р.
Наказом № 85 від 25 березня 2009 р. його було звільнено на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України, а саме за те, що він 11 березня 2009 р. о 12 годині 30 хвилин знаходився на робочому місці у нетверезому стані.
Позивач вважає звільнення незаконним з наступних підстав.
По - перше, він не знаходився, та не міг знаходитися на робочому місці у нетверезому стані, оскільки не вживає алкогольних напоїв за станом здоров'я.
Окрім того, 11 березня 2009 р. він знаходився на робочому місці, та погано себе почував, через загострення професійної хвороби, але вирішив допрацювати зміну, та потім звернутися до лікаря. Він також звертався до фельдшера зі скаргою на погане самопочуття.
З 11 березня 2009 р. по 21 березня 2009 р. знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом - вібраційна хвороба з вегето-сенсорної помневропатії верхніх кінцівок, що підтверджується листком непрацездатності НОМЕР_1 від 21 березня 2009 р.
По - друге, відповідно до діючого законодавства, а саме ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудової угоди з підстав передбачених п. 1, 2 - 5,7 ст. 40 КЗпП України може бути лише за попередньою згодою виробничого органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Він, позивач, є членом профспілки працівників вугільної промисловості, комітету профспілки „ ОСОБА_2 ”. 24 березня 2009 р. профспілковим комітетом проводилось засідання з приводу надання згоди на його звільнення, та було прийнято рішення про не видання згоди на звільнення, про що свідчить повідомлення на ім'я директора шахти. Згідно повідомлення профспілковий комітет не дав згоди на його звільнення на підставі того, що акт про знаходження його в стані алкогольного сп'яніння складений без вказання ознак сп'яніння, та є не дійсним.
Але не зважаючи на відмову профспілкового комітету на його звільнення, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, директором шахти було видано наказ про його звільнення.
Також про те, що він був у стані алкогольного сп'яніння було складено акт, але цей акт складений лише робітниками шахти, при складанні акта навіть не був присутній медпрацівник, також не було проведено медичного огляду на алкогольне сп'яніння зі складанням відповідного документу, тобто фактично той факт, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння нічим не підтверджується.
Наданий йому наказ про звільнення не містить підпису директора. Він не працює з 25 березня 2009 р.
У результаті його звільнення він та його родина фактично втратили засіб для існування, оскільки вони жили за рахунок його заробітної плати, та заробітної плати його дружини. Він та його родина були вимушені відмовляти собі в задоволенні самих необхідних потреб для життя таких, як придбання продуктів харчування та одягу, тобто незаконним звільненням було порушено його нормальні життєві зв'язки, та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя родини. Тому в зв'язку зі звільненням йому також було спричинено й моральної шкоди, яку він оцінив в 2 000 гривень.
Позивач просить поновити його на роботі на тій самій посаді підсобного робітника відокремленого підрозділу „ ОСОБА_2 ”, стягнути з відокремленого підрозділу „ ОСОБА_2 ” середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 25 березня 2009 р. по день поновлення на роботі в сумі 3 613 гривень 45 копійок , стягнути з відокремленого підрозділу „ ОСОБА_2 ” відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 гривень.
Позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги, просять їх задовольнити.
Представник відповідача та представник третьої особи позов не визнали.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких обставин.
Згідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником, або уповноваженим ним органом лише у випадках появ робітника на роботі в нетверезому стані....
Згідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40... цього кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу № 185- К від 13 серпня 1985 р. позивач прийнятий н6а роботу на ОСОБА_2 (а.с. 14).
З повідомлення за підписом голови профкому ОСОБА_2 вбачається, що профспілковий комітет шахта на засіданні 24 березня 2009 р. прийняв рішення не давати згоду на звільнення позивача в зв'язку з тим, що в акті від 11 березня 2009 р., складеного відносно останнього не вказані ознаки сп'яніння в зв'язку з чим акт є недійсним (а.с. 6, 9, 16, 18, 19).
Згідно наказу № 85-К від 25 березня 2009 р. позивач звільнений за п. 7 ст. 40 КЗпП України за те, що з'явився на роботу в нетверезому стані
(а.с.5, 15).
З листа непрацездатності від 11 березня 2009 р. вбачається, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у поліклінічному відділенні м. Золоте з 11 березня 2009 р. по 21 березня 2009 р. з діагнозом: професійне захворювання - вібраційна хвороба з вегето-сенсорної помневропатії верхніх кінцівок (а.с.7).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що 13 березня 2009 р. у результаті перевірки було виявлено, що позивач будучи на робочому місці мав не чітку мову, не міг одразу зрозуміти про, що в нього питали, з чого вона зробила висновок, що останній знаходився у стані алкогольного сп'яніння, тому йому було запропоновано звернутися до медичної сестри.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює фельдшером у медичному пункті шахти, куди прийшов позивач з проханням видати йому довідку про те, що він знаходиться у тверезому стані. Вона запропонувала йому трубку контроль -тверезості, від чого останній відмовився.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивач прийшов до відділу кадрів з проханням видати трудову книжку для її ксерокопіювання. Вона помітила, що позивач знаходився в стані алкогольного сп'яніння, а саме мав не чітку річ та нестійку ходу.
Згідно до вимог постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів” правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності... стосуються як передбачених ст. ст. 40, 41 -1 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
За таких обставин позовні вимоги в частині поновлення на роботі підлягають задоволенню, оскільки в день звільнення позивачу був виданий лікарняний лист про його тимчасову непрацездатність.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру в наслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній ... особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 200 гривень, оскільки позивачем не зазначено, яким чином порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 43 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06 листопада 1992 р., постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 р, ст. ст. 213, 215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
ОСОБА_1 поновити на посаді підсобного робітника ділянки господарського цеху відокремленого підрозділу ОСОБА_2
Сягнути на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3 613 гривень 40 копійок, моральну шкоду в сумі 200 гривень.
Рішення в частині поновлення на роботі підвергнути негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя підпис
Копія вірна
Суддя Первомайського міського суду
Луганської області Н.Б. Мазка