УКРАЇНА ПОСТАНОВА Справа № 2а-964/1220/09
12 серпня 2009 р. Первомайський міський суд Луганської області в складі: судді Мазки Н.Б.
при секретарі Шмельовій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рішення про відмову в підвищенні пенсії неправомірним та зобов'язання провести підвищення пенсії, суд
Позивач звернувся до суду посилаючись на те, що належить до соціальної групи діти війни, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Належність до групи дітей війни підтверджується довідкою
НОМЕР_1 від 08 листопада 2005 р.
У березні 2009 р. звернувся з письмовою заявою до відповідача про підвищення пенсії, як дитині війни у відповідності з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак у своєму листі № 585/К-11 від 02 квітня 2009 р. останній відмовив у виплаті цієї доплати.
Позивач вважає рішення відповідача неправомірним, просить визнати неправомірною відмову відповідача у проведенні щомісячного підвищення пенсії, як дитині війни у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача встановити щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 р. по 01 квітня 2009 р. в сумі 4 340 гр 10 к, а з 01 квітня 2009 р. проводити виплати у відповідності до вимог чинного законодавства, поновити строк для звернення до суду про нарахування доплати до пенсії у 2006 році.
Позивач підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнала, просить відмовити в задоволенні позову, розглянути справу у її відсутність, а в письмових запереченнях послалась на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога виплачується замість пенсії, підвищуються ї на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, ч. 1 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 цієї стаття встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначений за цим Законом.
Згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а ч.1 цієї стаття передбачено, що дія інших нормативно-правовий актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому закону.
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст.7 Закону).
Враховуючи, що згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховного Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджую Кабінет Міністрів України, то дії ОСОБА_2 не могуть бути визнані такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки відповідали вимогам вище зазначених нормативно-правових актів, тому і не було підстав для обов'язку щомісячно виплачувати доплату до пенсії.
Ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що в 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачуються замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
З 01 січня 2007 р. зазначена норма реалізована в автоматизованому режимі за матеріалами пенсійних справ. Розмір надбавки інвалідам дітям війни з 01 січня 2007 р. склав -19 гр; з 01 квітня 2007 р. - 20 гр 30 к; з 01 жовтня 2007 р. - 20 гр 55 к.
Так як позивач не є інвалідом, то в 2007 р. не одержував зазначену надбавку до пенсії.
Згідно зі ст.41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28 грудня 2007 р. дітям війни (крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тому, згідно діючого законодавства позивачка отримувала підвищення для пенсії у розмірі 47 гр; з 01 квітня 2008 р. - 48,10 гр; з 01 липня 2008 р. - 48.20 гр; з 01 жовтня 2008 р. - 49.80 гр.
З ростом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір підвищення до пенсії збільшується.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. у справі № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Разом з тим рішення про відновлення дії вищезазначеного законодавчого акту України у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалось. Внаслідок цього порядку обчислення підвищення до пенсії залишився неврегульованим.
Тому, відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни (крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня - 48.10 гр; з 01 липня - 48.20 гр; з 01 жовтня 2008 р. - 49.80 гр; з 01 січня 2009 р. - 49.80 гр.
Згідно ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. А це означає, що право приймати закони, вносити зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом належить виключно Верховній Раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам, у тому числі Конституційному Суду України. З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не іншим чином.
Приймаючи рішення Конституційного Суду України не має компетенції відновлювати дію положень, що діяли раніше. Ухвалою Конституційного суду від 19 травня 2009 р. № 27-у/2009 р. було встановлено, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частині першої ст. 28 Закону № 1058-ІV правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону № 2195- ІV. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 % якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, а тому вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного суду України.
У зв'язку з тим, що Верховна Рада України не приймалось рішення стосовно поновлення дії норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що діяли до внесення змін Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до законодавчих актів України”, застосувати положення ст. 6 у редакції Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що діяв до 01 січня 2008 р. правових підстав немає.
Згідно положення, ОСОБА_2 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Кабінету Міністрів України.
На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Крім того, ст. 99 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свободі та інтересів особи встановлюється річний строк. Строк обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач міг дізнатися про те, що його право було порушено з моменту видання відповідальних нормативно - правових актів.
В період дії рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. до 31 грудня 2007 р. позивач не звертався за захистом своїх порушених прав ні до ОСОБА_2 з заявою ні до суду з позовом до ОСОБА_2 .
Дослідивши надані докази, суд визнає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних обставин.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має правовий статус дитина війни, що підтверджується довідкою НОМЕР_1 від 08 листопада 2005 р. (а.с.7).
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р., що набрав чинності з 01 січня 2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було призупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовного того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком, були чинні лише з 09 липня 2007 р. (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 р.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу 1 частини 1 ст.28 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 квітня - 410 гр 06к; з 01 жовтня - 415гр 11 к.
Тобто, за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710 гр 91 к: ( 410 гр 06 к х 30 % : 31дн х 23дн) + (410гр 06 к х 2 міс х 30 %) + (415гр 11к х3міс х 30%).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01 січня 2008 р. сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22 травня 2008 р. до 31 грудня 2008 р. відповідач повинен сплатити 715 гр 23 к: (481 гр х 30 % : 31 дн х 10 дн - 481 гр х 10 % : 31 дн х 10 дн) + ( 481 гр х 30% - 481 гр х 10 %) + 482 гр х 3 міс х 30 % - 482 гр х 3 міс х 10 %) + (498 гр х 3міс х 30 % - 498 гр х 3 міс х 10 % ).
Таким чином, вимоги щодо зобов'язанні відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії дитині війни в 2008 р. підлягає задоволенню з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки не мала можливості звертатись до різних інстанцій за захистом своїх прав, а також не знала законодавства, яке постійно змінюється, і про зміни якого дізналася лише в грудні 2008 р.
Суд не вважає, що строк звернення до суду був пропущений з поважних причин. У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2006 р., 2007 р., а представник відповідача наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог про виплату підвищення до пенсії, як дитині війни з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2006 р. з 01 січня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. , з 01 січня 2008 р. по 22 травня 2008 р.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити доплати до пенсії з 01 січня 2009 р. без зазначення кінцевого терміну є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати доплати до пенсії з 01 січня 2009 р. без зазначення кінцевого терміну є безпідставними, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, які можуть мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись вимогами Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.8, 9, 159-163 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку звернення до суду.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 Луганської області з відмови в нарахуванні і виплати підвищення до пенсії, як дитині війни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Зобов'язати ОСОБА_2 перерахувати і виплати підвищення до пенсії, як дитині війни ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. з врахування раніш виплаченої доплати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 перерахувати і виплати підвищення до пенсії, як дитині війни ОСОБА_1 з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2006 р., з 01 січня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 01 січня 2008 р. по 22 травня 2008 р. та з 01 січня 2009 р. по 01 квітня 2009 р. та в подальшому.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання заяви на апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в адміністративному суді Донецької області через Первомайський міський суд.
Суддя