Справа № 1-96/09
12 серпня 2009 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді - Ганька І.І,
при секретарі - Данилевич Н.І.,
з участю обвинувача - помічника прокурора
Чурей О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого (має на утриманні двох малолітніх дітей), водія ТОВ «Дастор», раніше не судимого,-
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України,-
та
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Костринська Розтока Великоберезнянського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, пенсіонера, раніше не судимого,-
у вчиненні злочин у, передбаченого ст. 124 КК України,-
ОСОБА_1, 16 квітня 2009 року біля 17.30 год., будучи в стані алкогольного сп»яніння, по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс удар рукою по правій руці ОСОБА_2, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді перелому променевої кістки в типовому місці без зміщення, яке згідно висновку експерта відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, після чого ОСОБА_2 взяв кухонний ніж та наніс ним два удари в область живота ОСОБА_1, спричинивши останньому проникаюче ножове торакоабдомінальне поранення з пошкодженням нижньої долі правої легені, діафрагми, правої долі печінки, яке згідно висновку експерта відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 16 квітня 2009 року він прийшов біля 17.00 год. додому з бару, де випив три пляшки пива. Оскільки мав намір ще випити, то почав просити грошей у дружини, на що така, посварившись з ним, дала йому десять гривень. Виходячи з будинку, він будучи дуже сердитим, вирішив зайти в кімнату до свого тестя, ОСОБА_2, щоб з»ясувати з ним деякі відносини. Зайшовши в кімнату, він побачив тестя біля дверей і вдарив його по руці, після цього замахнувся і ще раз вдарив його в область грудей, від чого останній впав на шафу. Тоді, відчувши сильний біль у животі, вибіг на подвір»я, і більше нічого не пам»ятає. Під час розгляду справи подав суду заяву, в якій просить справу щодо нього закрити в порядку ст. 47 КК України, тобто у зв»язку з передачею особи на поруки, вину визнає повністю, щиро покаявся, з ОСОБА_2 примирився.
Підсудний ОСОБА_2 у судовому засіданні винним себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 16 квітня 2009 року він під вечір дивився в своїй кімнаті телевізор. Через деякий час почув, що його зять, ОСОБА_1, свариться з його донькою. Після сварки ОСОБА_1 забіг в його кімнату і почав наносити йому удари руками. Обороняючись, він відчув сильну біль у руці, після чого, падаючи на шафу, дістав з полички ніж і наніс ним удар в область живота ОСОБА_1 Вибігши на двір, покликав свою доньку - ОСОБА_3 для того, щоб та викликала швидку допомогу та міліцію. Під час розгляду справи подав суду заяву, в якій просить справу щодо нього закрити в порядку ст. 46 КК України, тобто у зв»язку з примиренням винного з потерпілим, вину визнає повністю, щиро розкаюється, з ОСОБА_1 примирився.
Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції не має, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в порядку ч.3 ст.299 КПК України обмежується визнавальними показами підсудних, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
З урахуванням обсягу доказів, які досліджувалися у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм злочинах і кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я та ОСОБА_2 за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
Вирішуючи питання про заявлені підсудними клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності, суд, заслухавши думку прокурора, який не заперечив проти задоволення таких, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що клопотання підсудних підлягають до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 122 ч. 1 КК України, а ОСОБА_2 - злочин, передбачений ст. 124 КК України, які згідно ст. 12 цього Кодексу відносяться до злочинів відповідно середньої та невеликої тяжкості.
Також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненому щиро покаялися, активно сприяли розкриттю злочину, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, за місцем проживання підсудні характеризуються позитивно та примирилися між собою, ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей.
Крім цього встановлено, що трудовий колектив ТзОВ «Дастор-Ужгород» просить передати підсудного ОСОБА_1 їм на поруки (а. с. ).
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно ст. 47 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підсудного ОСОБА_1 на підставі ст. 47 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудовому колективу ТзОВ «Дастор-Ужгород», а підсудного ОСОБА_2 - на підставі ст. 46 КК України в зв»язку з примиренням винного з потерпілим, закривши щодо них провадження по справі.
Судових витрат по справі не має.
Питання про речові докази вирішуватимуться в порядку ст. 81 КПК України.
Запобіжний захід щодо підсудних у виді підписки про невиїзд - слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 7-1, 8, 10, 282 КПК України, ст.ст. 46, 47 КК України, суд,-
ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 122 ч.1 КК України на підставі ст. 47 цього Кодексу - звільнити з передачею його на поруки трудовому колективу ТзОВ «Дастор-Ужгород», якщо він протягом року виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, а справу щодо нього провадженням - закрити.
ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 124 КК України на підставі ст. 46 цього Кодексу - звільнити у зв»язку з примиренням винного з потерпілим, а справу щодо нього провадженням - закрити.
Речові докази: ніж, штани джинсові синього кольору, светр, брюки, дві пари черевик, майку, які знаходяться в кімнаті речових доказів Перечинського РВ ГУМВС України в Закарпатській області - знищити.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд - скасувати.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд - скасувати.
На постанову суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом семи діб з дня її винесення.
Головуючий Ганько І.І.