Справа №2-а-338
2009р.
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
"03" квітня 2009 р. Братський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді Губанової В.М.
при секретарі: Тягнирядно І.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні с-ща Братське
справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Братському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Діти війни» за 2006-2008 р.р. та її подальшої виплати,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195 - ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачці така допомога не виплачувалась.
Верховна Рада України своїм Законом України № 3235 - ІV від 20.12.2005 року "Про державний бюджет України на 2006 рік", стаття 77 та стаття 110 та Законом України № 489-V від 19.12.06 року "Про державний бюджет України на 2006 рік", стаття 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України "Про Конституційний Суд України", вирішив: пункт 1 Визначити таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положенням Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 - ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни", пункту 3 положення статті 71 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 року визнані неконституційними.
Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційним.
Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у осіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата позивачці соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 410,06 гривень, з 1 жовтня - 415 гривень.
Згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 01 липня - 482, з 1 жовтня - 498 гривень.
Соціальна допомога у 2008 році виплачувалася в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість належних 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому недоплата у 2008 році соціальної допомоги становить 20 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.
Таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги
за 2006 р. за 2007 р. за 2008 р.за 10 міс.
становить
Сума мінімальних
пенсій всього за рік
1290,60 грн
1453,71 грн
1434,3 грн
1290,60+1453,71+1434,3 = 4178 гривні 61 копійок
Відповідно до статі 99, 100 КАСУ України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачки законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні як дитині війни виплати їй повідомлено не було, тому про факт порушення прав позивачці стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 9 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним судом тривало понад півтора року, позивачці стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Позивачка до початку судового засідання звернулася із письмовою заявою, в якій підтримала заявлені вимоги в повному обсязі та просила слухати справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Начальник управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області згідно наданого листа просила справу розглянути у відсутність відповідача, зазначивши про відмову задоволення позовних вимог на підставі раніше наданих заперечень.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195 - ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачці така допомога не виплачувалась.
Верховна Рада України своїм Законом України № 3235 - ІV від 20.12.2005 року "Про державний бюджет України на 2006 рік", стаття 77 та стаття 110 та Законом України № 489-V від 19.12.06 року "Про державний бюджет України на 2006 рік", стаття 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Більш того, ст. 111 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" також призупинено дію ст. 6 вищезазначеного Закону, тому підстав визнання, що відповідач діяв незаконно, немає.
Однак , виходячи з того, що Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі про соціальні гарантії громадян та відповідно до ст.. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року норма ст.. 6 ЗУ "Про соціальний статус дітей війни" про підвищення пенсії дітям війни на 30% підлягає виконанню.
Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційним.
Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у осіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата позивачці соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року положення ст. 111 ЗУ "Про Державний бюджет в Україні на 2007 рік" визнано неконституційним.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 ЗУ "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Статтею 41 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007р.(вступив в силу з 01.01.2008р) внесено зміни до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» а саме: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , а саме: Учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Тому, управління ПФУ в Братському районні нараховувало надбавку до пенсії з 01.01.2008р. - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги
За 6 місяців 2007 року становить
Місяць
2007 рік
Липень
406
Серпень
406
Вересень
406
Жовтень
411
Листопад
411
Грудень
411
Сума мінімальних
пенсій всього за 6 місяців
2451 грн
2451*30% = 735 гривень 30 копійок
Сума невиплаченої соціальної допомоги за 2008 рік становить - 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Більш за те, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ редакція ст.. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» всупереч вимогам Конституції України та вказаного рішення КСУ № 6-рп/2007 знову була змінена і лише рішенням Конституційного суду № 10-рп/2008 (010р710-08) від 22.05.2008р. ця зміна визнана нечинною.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Пунктом 1 ст. 92 Конституції України також встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.
З огляду на наведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.. 6 ЗУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV, а не постанова КМУ від 28 травня 2008 року № 530, яка має меншу юридичну силу.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАСУ для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог щодо розмірів підвищення пенсії.
Відповідно до статі 99, 100 КАСУ України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачки законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні як дитині війни виплати їй повідомлено не було, тому про факт порушення прав позивачки стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 9 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним судом тривало понад півтора року, позивачці стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. При вирішенні спору суд не враховував на пропущення строку звернення до адміністративного суду позивачем за захистом свого права, встановленого ст.. 99 ч. 2 КАСУ, оскільки на визнанні підставою відмови у задоволенні позову - пропущення строку звернення до суду, не наполягала сторона відповідача ( ст.. 100 ч. 1 КАСУ).
Керуючись ст.ст.122,038,058-163 України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп\2007 року від 09 липня 2007 року, Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.. 41 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007р.(вступив в силу з 01.01.2008р), суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Братському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Діти війни» за 2006-2008 р.р. та її подальшої виплати, задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області провести нарахування та виплату додаткової соціальної гарантії відповідно до ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ОСОБА_1 за період з 09 липня по 31 грудня (включно) 2007 року , а також з 1 січня 2008 року підвищити пенсію на 20% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та сплачувати в подальшому 30 % мінімальної пенсії за віком, тобто у передбачених законом розмірах.
Постанова набирає законної сили, якщо не буде подана скарга про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
На рішення протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження може бути подана апеляційна скарга до адміністративного суду апеляційної інстанції через Братський районний суд, з подачею одночасно копії апеляційної скарги безпосередньо в адміністративний суд апеляційної інстанції.
Суддя - підпис
з оригіналом згідно
Суддя -