"02" червня 2015 р. м. Київ К/800/15744/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представника відповідача - Ярового А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014
та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013
у справі № 813/5149/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКЛ-СЕРВІС»
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «МКЛ-СЕРВІС» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 0002382301 від 21.06.2013.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МКЛ-СЕРВІС» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за березень 2013 року, складено акт № 347/22-2/33303281 від 04.06.2013, в якому зафіксовано порушення: ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, а саме: правочинів, здійснених ТОВ «МКЛ-СЕРВІС» при придбанні товарів та послуг у контрагента ТОВ «Калина-Тернопіль», оскільки в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України товар не було передано; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено розмір податку на додану вартість за березень 2013 року на загальну суму 3 496 893 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 21.06.2013 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002382301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 371 160 грн., в т.ч.: 3 496 893 грн. основного платежу та 874 223 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що 21.03.2013 між ТОВ «МКЛ-СЕРВІС» та ТОВ «Калина-Тернопіль» укладено договір поставки № 21/032013-1, за умовами якого останнє зобов'язувалось передати у власність першого визначений договором товар, а перше зобов'язувалось прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар.
Згідно додаткової угоди та доповнення № 1 від 05.04.2013 умови договору від 21.03.2013 змінені, зокрема, поставка товару здійснюється протягом дії цього договору після здійснення передоплати.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доказами підтверджена реальність здійснення позивачем господарських операцій; при складанні податкових накладних на загальну суму 20 991 233,99 грн. відсутні порушення законодавства, оскільки такі були складені у зв'язку із здійсненням попередньої оплати (авансу) за товар згідно положень укладеного договору та перерахунком позивачем цієї суми на користь контрагента - ТОВ «Калина-Тернопіль».
Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Калина-Тернопіль», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом; зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.
Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість на момент укладення договору та його виконання, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний