10 червня 2015 р. Справа № 820/1599/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови, -
17.02.2015 року позивач - управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі - УПФУ, пенсійний орган) звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.02.2015 року, а.с. 28-29), просить визнати нечинною та скасувати постанову відповідача від 26.01.2015 року про накладення штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання у встановлений строк без поважних причин судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова про накладання штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки судове рішення не виконано з незалежних від управління причин.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Апелянт зазначає, що УПФУ судове рішення по справі № 2-а-2117/09, у межах свої повноважень, виконало у повному обсязі і здійснило перерахунок та нарахування основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 розпорядженням від 06.11.2014 року № 118354. Про дану обставину повідомлено відповідача. Пенсійним органом зауважено про те, що управлінням надано державному виконавцю інформацію про проведення відповідного перерахунку, повідомлено, що виплати по рішенню суду не проведені у зв'язку із змінами, що відбулись у законодавстві, що і є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - скасуванню, з наступних підстав.
Частиною 4 ст. 82 Закону N 606-XIV встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За правилами ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судам першої та апеляційної інстанції відповідач не надав безспірних доказів, які б спростували твердження позивача щодо дати отримання оскаржуваної постанови - 03.02.2015 року. З урахуванням положень п. 9 ст. 103 КАС України, опису вкладення і поштового відбитку (а.с. 12-14) позовна заява УПФУ подана в межах строку звернення до адміністративного суду, визначеного ст. 99 КАС України.
Судом встановлено, що 03.02.2010 року Старобільським районним судом Луганської області виданий виконавчий лист № 2а-2117/09 про зобов'язання УПФУ здійснити обчислення, призначення та виплату ОСОБА_1 державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з 01.04.2009 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум (далі - виконавчий документ).
30.10.2014 року з підстав, визначених ч. 1 ст. 51 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV в редакції, що була чинною на час винесення спірних правовідносин) державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Галушка М.В. своєю постановою (а.с. 61) відновив виконавче провадження по примусовому виконанню зазначеного виконавчого документа (реєстраційний номер виконавчого провадження 17247352).
Підставою для прийняття такого рішення послугувала постанова Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року по справі № 812/2835/14 (а.с. 66-75), якою, окрім іншого, визнана протиправною і скасована постанова державного виконавця від 19.03.2010 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа.
30.10.2014 року та 11.12.2014 року на адресу УПФУ державним виконавцем на адресу УПФУ скерована вимога щодо надання (у триденний строк з дня отримання вимоги) інформації щодо повного та фактичного виконання судового рішення з наданням копій підтверджуючих документів такого виконання, а у разі невиконання - надати обґрунтоване пояснення, чому вищезазначене рішення суду не може бути виконано (а.с. 7, 11).
Листами від 31.10.2014 року вих. № 8055/02 та 16.12.2014 року вих. № 9354/08 пенсійний орган повідомив державного виконавця фактично про неможливість подальшого (з листопада 2011 року) нарахування і виплати ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених постановою Старобільського районного суду Луганської області від 18.09.2009 року у справі № 2а-2117/2009, у зв'язку із змінами, що відбулись у законодавстві, яке регламентує порядок та розміри зазначених пенсійних виплат (а.с. 9, 10).
Постановою державного виконавця від 26.01.2015 року за невиконання без поважних причин судового рішення на боржника - УПФУ накладений штраф у розмірі 680 грн.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
В силу положень ч. 1 ст. 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, для прийняття рішення щодо застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 89 цього Закону державний виконавець повинен встановити два факти: по-перше, що судове рішення не виконано, по-друге, що рішення суду не виконано без поважних на те причин.
В мотивувальній частині оскаржуваної постанови про накладення штрафу державним виконавцем вказано, що «Боржник, без поважних причин у самостійний строк встановлений державним виконавцем не виконав рішення суду». При цьому, державний виконавець не зазначив, які дії повинен був вчинити пенсійний орган для виконання судового рішення, з яких причин судове рішення не виконане та чому ці причини є неповажними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюється у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разу досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, однією з ознак, що характеризують виплату основної пенсії, є її періодичність (щомісячна виплата). Виплата додаткової пенсії, яка є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на неї право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії, а тому належить до щомісячних виплат.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 01.10.2013 року в справі № 21-338а13 дійшла висновку, що зазначені вище щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому у разі виникнення підстав для перерахунку розмірів таких пенсій визначається лише дата, з якої особа має право на її перерахунок чи отримання пенсії у певному розмірі. Обмеження періоду, протягом якого суб'єкт владних повноважень (яким є відповідач) має здійснювати обчислення пенсії відповідно до вимог закону, є безпідставним та суперечить вимогам ст. 19 Конституції України.
Отже, суд не наділений повноваженнями регламентувати порядок діяльності суб'єкта владних повноважень шляхом встановлення в судових рішеннях у зазначеній категорії справ кінцевого строку здійснення пенсійних виплат.
У свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України суб'єкт владних повноважень, здійснюючи свої владні управлінські функції, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У разі змін, після прийняття рішення судом, розміру та порядку виплати пенсій, припинення участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, на які вже звертав увагу суд.
Пунктом 4 розділу VІІ Закону України від 23.12.2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік», в редакції закону, що набула чинності з 22.07.2011 року згідно із Законом України від 14.06.2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 22.12.2011 року № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік», пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 06.12.2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачалось, що у 2011, 2012, 2013 роках державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначаються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
За наявності спору про право ОСОБА_1 на отримання з 01.11.2011 року державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлення (захист) такого права здійснюється в судовому порядку.
Посилання суду на рішення Європейського суду з прав людини щодо неможливості посилання державним органом при виконанні судових рішень на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань безпідставні, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, не стосуються питання звільнення пенсійного органу від виконання судового рішення.
Таким чином, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення, а тому колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вимога про визнання незнаним і скасування індивідуального акту, яким є оскаржувана постанова державного виконавця не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 41, 55, 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п.п. 1, 4, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області - задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року - скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області.
Визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Галушка М.В. від 26 січня 2015 року про накладення штрафу в сумі 680 грн. управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) Н.С. Бартош
(підпис) Л.О. Донець
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 червня 2015 року