09 червня 2015 р.Справа № 820/2841/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2015р. по справі № 820/2841/15
за позовом Науково-виробничого підприємства "АГРОЛЮС"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
27 квітня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "АГРОЛЮС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Скасовано податкове повідомлення - рішення від 12 грудня 2014 року №0005531501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35700,00 грн., яке було винесено ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за актом камеральної перевірки від 19.11.2014 року №6864/20-31 -15-01/303777711.
Не погодившись із рішенням суду, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова), подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилаючись на п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вказує, що позивач НВП "АГРОЛЮС" дійсно скористався наданим йому правом на подав заяву зі скаргою на постачальника - Селянське (фермерське) господарство "Агростіл" у зв'язку з допущеним останнім порушенням порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, однак одночасно з цим не подав розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку. У зв'язку з такими обставинами, контролюючий орган дійшов висновку про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за наслідком фінансово-господарських відносин з вказаним контрагентом.
Науково-виробниче підприємство "АГРОЛЮС" письмових заперечень на апеляційну скаргу не подало.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ПНВП "АГРОЛЮС", за період вересень 2014 року.
19 листопада 2014 року за результатами зазначеної перевірки було складено акт №6864/20-31-15-01/30377771, яким встановлено заниження суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації за вересень 2014 року №9059886170 від 17.10.2014 року (а.с.38-40).
12 грудня 2014 року на підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005531501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35700,00 грн., в тому числі штрафні санкції на суму 11900,00грн. (а.с.8).
Задовольняючи позов Науково-виробничого підприємства "АГРОЛЮС", суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було вчинено всі необхідні дії, передбачені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, своєчасно, натомість спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем передчасно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Так, абзацами 1-4 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Отже, податкова накладна видається після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Між тим, абзацами 9, 10, 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
З наведеного вбачається, що у разі допущення контрагентом платника податку порушень, встановлених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, покупець зберігає право формування податкової звітності з ПДВ за наслідком фінансово-господарської діяльності з таким продавцем за умови подання заяви зі скаргою та розрахункових документів на підтвердження сплати податку до контролюючого органу. Таке право зберігається за покупцем протягом 60 днів наступних за граничним терміном подання відповідної податкової декларації. При цьому, законодавець не встановлює обмежень щодо порядку подання такої заяви та платіжних документів, з чого випливає, що платник податку має право подавати такі документи окремо. Зі змісту пункту 201.10 статті 201 ПК України слідує лише, що за спливом 60-денного строку і заява і відповідні розрахункові документи мають бути подані.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2014 року було подано до податкового органу в електронному вигляді Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (Додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період вересня 2014 року - а.с.38).
В подальшому, не порушуючи 60-денний строк, встановлений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, 20 листопада 2014 року №20/11 позивачем були подані копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг та копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (а.с.29-33). Зазначені документи були зареєстровані канцелярією податкового органу 21.11.2014 року, що підтверджується відповідним штампом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач своєчасно, в межах встановленого 60-денного строку, реалізував надане йому чинним податковим законодавством право на звернення зі скаргою на постачальника товарів та подання відповідних платіжних документів з метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту за наслідком проведених з останнім господарських операцій.
Відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність документального підтвердження сплати ПНВП "АГРОЛЮС" податку на додану вартість, зважаючи на той факт, що на час проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 року, 60-денний строк на подання в додаток до скарги на постачальника платіжних документів, встановлений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, не сплив. За таких обставин доводи відповідача у апеляційній скарзі щодо допущеного ПНВП "АГРОЛЮС" порушення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2015р. по справі № 820/2841/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.
Судді(підпис) (підпис) Спаскін О.А. Любчич Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 15.06.2015 р.
Помічник судді Цюпак О.П.