09 червня 2015 р. № 876/3909/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.
представника позивача - Мелька В.В.
представника відповідача - Нагірного Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
10.02.2014 КЕВ м. Мукачево звернувся в суд із адміністративним позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА у якому просив визнати протиправними дій відповідача щодо повернення (відхилення) листами № 05-2816 від 19.12.2013, № 05-167 від 16.01.2014 пакету документів щодо видачі дозволу на спеціальне довгострокове водокористування без розгляду, зобов'язати відповідача прийняти рішення по суті, як це передбачено ч. 9 ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (оформити відповідний документ дозвільного характеру або письмово повідомити позивача про відмову у видачі такого).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ч.ч. 1, 2 ст. 2, ст.ст. 44, 46, 49 Водного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 4-1, п.п. 7, 9 ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ст. 1 Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМ України від 13.03.2002 року № 321. Зазначає, що відповідач повернув йому клопотання про продовження терміну дії дозволу із зазначенням, що таке відхиляється, оскільки підприємство, яке здійснювало для позивача розробку обгрунтовуючих матеріалів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, в склад яких входить проект гранично допустимих скидів (ГДС) речовин, що надходять із зворотними водами у водні об'єкти для отримання дозволу не володіє дозволом для здійснення такої діяльності. Вважає, що ні Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», ні Постановою КМ України від 13.03.2002 № 321 відповідачу не надано право відхиляти заяви, а тому відповідач діяв необґрунтовано та у спосіб, що не передбачений законами України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2014 у задоволенні позову відмовлено.
Із постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясування та з недоведеністю судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати, а позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи позивача, що відповідач прийняв рішення, яке не передбачене чинним законодавством, а саме про відхилення пакету поданих КЕВ м. Мукачевом документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, коли повинен був прийняти рішення про видачу такого дозволу або про відмову у видачі. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у відповідача не було правових підстав для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування з підстав відсутності у підприємства (ТОВ «Євроекоскоп»), яке проводило для позивача розробку обґрунтовуючих матеріалів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, спеціального дозволу на розробку проектів нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти, оскільки чинним законодавством України не передбачено необхідність отримання вказаного дозволу.
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2013 позивачем було подано заяву та пакет документів для отримання дозволу на спеціальне довгострокове водокористування до Департаменту екології та природних ресурсів ЛОДА через управління «Дозвільний офіс» Львівської міської ради.
Листом від 19.12.2013 № 05-2816 відповідачем відхилено матеріали клопотання щодо видачі дозволу на спецводокористування, з підстав неподання копії акта на право землекористування або договору оренди землі; паспорта лічильника марки ЛТТ-100 із зазначенням чинної дати повірки, оскільки термін повірки цього лічильника у представленому паспорті закінчився 07.12.2013; в матеріалах клопотання таблиця 12 «Характеристика водоспоживання» необхідно розмежувати використання води на власні потреби від передачі води населенню; необхідності представлення матеріалів клопотання в тому числі ГДС, розроблені проектною організацією, яка володіє чинним дозволом Мінприроди на розроблення проектів нормативів ГДС, згідно Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Мінприроди від 15.12.1994 № 116. Відтак, відповідачем було відмовлено у наданні позивачу дозволу на спецводокористування для КЕВ м. Мукачеве навчально - спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець».
11.01.2014 позивач подав заяву з переліком документів для отримання дозволу на спец водокористування відповідачу через управління «Дозвільний офіс» Львівської міської ради.
Листом від 16.01.2014 № 05-167 відповідачем відхилено матеріали клопотання щодо видачі дозволу на спецводокористування, з підстав невиконання позивачем у повному обсязі зауважень від 19.12.2013, враховуючи лист Мінприроди від 11.07.2012 № 13540/08/10-12. Відтак, відповідачем було відмовлено у наданні позивачу дозволу на спецводокористування для КЕВ м. Мукачеве навчально - спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки відповідно до п. 2.24 Інструкції «Про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів речовин у водні об'єкти із зворотними водами», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.1994 № 116 розробниками ГДС є: - розробники цієї Інструкції - УкрНЦОВ Мінприроди України (головна організація), його державне дочірнє підприємство ПНДТЕП; - інші організації, що отримали дозвіл Мінприроди України на засаді їх атестації (додаток № 3). Відтак, розробниками ГДС можуть виступати УкрНЦОВ Мінприроди України (головна організація), його державне дочірнє підприємство ПНДТЕП, чи інші організації, що мають діючий дозвіл Мінприроди України на розроблення ГДС. При цьому, згідно п. 65 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 йдеться мова про дозвіл на розроблення і затвердження нормативів забруднюючих речовин у водні об'єкти, про який мова йде і у ст. 38 Водного кодексу України. Проте, позивачем не подано доказів отримання такого дозволу на розроблення ГДС ТОВ «Євроскоп», як розробником ГДС. Необхідність подання таких документів також регламентовано інформаційною карткою (регламентом), затвердженою Директором Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА та погоджено Міським головою м. Львова.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 46 Водного кодексу України визначено два види водокористування - загальне і спеціальне.
Згідно ст. 50 вказаного Кодексу, спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох років до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44 ВК України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів) визначає Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою КМ України від 13.03.2002 № 321 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 6 вказаного Порядку, у разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.
Відповідно до ст. 38 Водного кодексу України, нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів. Порядок розробки та затвердження нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1100 затверджено Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (далі - Порядок № 1100), яким визначаються основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності водокористувачів.
Пунктом 10 цього Порядку визначено, що водокористувачі виступають замовниками розроблення нормативів ГДС забруднюючих речовин, що скидаються ними до водних
об'єктів.
Згідно п. 13 Порядку № 1100 надання на розгляд органам, уповноваженим видавати дозвіл на спеціальне водокористування, проектів нормативів ГДС здійснюється розробниками цих нормативів.
Методичне забезпечення розроблення нормативів ГДС, форма документів, які подаються на розгляд, встановлюються Мінприроди.
Відповідно до п. 2.23 Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.1994 № 116 (далі - Інструкція № 116), у зв'язку зі складністю реалізації розрахунку ГДС речовин необхідне застосування ЕОМ і проблемно-орієнтованих прикладних програм (ПОП), які забезпечують розрахунок ГДС; також необхідна висока кваліфікація фахівців при визначенні розрахункових умов скиду зворотних вод, розрахунку ГДС речовин і розробці планів заходів щодо їх досягнення. Враховуючи ці обставини, весь комплекс робіт по визначенню розрахункових умов, розрахунку ГДС і підготовці проектів документів для затвердження величин ГДС, ТПС речовин і планів заходів здійснюється за замовленнями підприємств-водокористувачів організаціями-розробниками проектів ГДС, які називатимуться далі «розробник ГДС».
Відповідно до п. 2.24 Інструкції № 116, розробниками ГДС є: - розробники цієї Інструкції - УкрНЦОВ Мінприроди України (головна організація), його державне дочірнє підприємство ПНДТЕП; - інші організації, що отримали дозвіл Мінприроди України на засаді їх атестації (додаток № 3).
Відтак, розробниками ГДС можуть виступати УкрНЦОВ Мінприроди України (головна організація), його державне дочірнє підприємство ПНДТЕП, чи інші організації, що мають діючий дозвіл Мінприроди України на розроблення ГДС.
У пункті 65 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) йдеться мова про дозвіл на розроблення і затвердження нормативів забруднюючих речовин у водні об'єкти, який передбачений ст. 38 ВК України.
З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що правом на розроблення проектів нормативів ГДС наділені виключно проектні організації, які отримали відповідний дозвіл Мінприроди України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лиш на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте, позивачем не подано доказів отримання такого дозволу на розроблення ГДС ТОВ «Євроскоп», як розробником ГДС.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, необхідність подання таких документів також регламентовано інформаційною карткою (регламентом), затвердженою Директором Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА та погоджено Міським головою м. Львова (а.с. 47-54).
Відповідно до ч. 5 п. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (письмове повідомлення місцевого дозвільного органу надається державному адміністратору) із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність відмов відповідача у видачі позивачу дозволу на спеціальне довгострокове водокористування, оформлені листами № 05-2816 від 19.12.2013 та № 05-167 від 16.01.2014.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідачем вжито поняття «відхилити», а не «відмовити» у видачі дозволу на спеціальне водокористування, оскільки застосування відповідачем вказаного поняття не спростовує того, що ним фактично прийнято рішення про відмову позивачу у видачі дозволу на спеціальне водокористування.
Відтак, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення по суті, як це передбачено ч. 9 ст. 7 Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», оскільки відповідачем вже було прийнято рішення з вказаного питання по суті.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування чи оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 813/1159/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
В.В. Ніколін
Ухвала у повному обсязі складена та підписана 15.06.2015.