10 червня 2015 року Справа № 876/4310/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Шавеля Р.М., Бруновської Н.В.
за участю секретаря Бєлкіної Н.І.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Сидор О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року в справі №813/363/15 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2015 року позивач - ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просив: визнати частково незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області від 30.12.2014 року № 3122 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БМГБОП ГУМВС» у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ молодшого інспектора автотранспортної роти ГУ МВС України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_3; визнати частково незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області від 12.01.2015 року № 6 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ молодшого інспектора автотранспортної роти ГУ МВС України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_3 у запас Збройних сил України; поновити на посаді молодшого інспектора автотранспортної роти ГУ МВС України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_3; зобов'язати нарахувати та виплатити ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_4 грошове утримання за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 30.12.2014 року № 3122 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БМГБОП ГУМВС» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ молодшого інспектора автослужби відділення №1 взводу №1 автотранспортної роти батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_3; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 12.01.2015 року № 6 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ молодшого інспектора автослужби відділення №1 взводу №1 автотранспортної роти батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_3 у запас Збройних сил України; поновлено ОСОБА_3 на посаді молодшого інспектора автослужби відділення №1 взводу №1 автотранспортної роти батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 12.01.2015 року по 16.03.2015 року; рішення в частині поновлення на посаді та нарахування і виплати грошового утримання за один місяць допущено до негайного виконання.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі посилається на те, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги ч.1 ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІУ, відповідно до якої дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальникові. Начальник ГУ МВС України у Львівській області Загарія Д.Д. призначений на посаду 25.04.2014 року та останньому стало відомо про вчинений позивачем проступок лише 22.12.2014 року. Окрім зазначеного, вказує на те, що у визначений Дисциплінарним статутом строк (шість місяців з моменту вчинення дисциплінарного проступку) не включається строк проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні. Відтак, відповідачем дотримана процедура звільнення позивача з посади.
В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.
ОСОБА_3 13.04.2004 року прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України згідно з наказом УМВС України № 115 від 13.04.2004 року, що підтверджується записом № 3 у трудовій книжці серії АС №572750. На час звільнення прапорщик міліції ОСОБА_3 займав посаду молодшого інспектора автослужби відділення №1 взводу №1 автотранспортної роти батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення ГУ МВС України у Львівській області.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №3122 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БМГБОП ГУМВСУ» від 30.12.14 року за грубе порушення службової дисципліни 19.01.14 року в місті Києві, що виразилося у не реагуванні на пошкодження автомобіля громадського активіста ГО «Автомайдан Київ» ОСОБА_6 іншими працівниками міліції, заподіянні істотної шкоди охоронюваним правам, свободам та інтересам громадян, формуванні негативної думки громадськості про вседозволеність та безкарність працівників міліції, що спричинило гучний суспільний резонанс, на молодшого інспектора автослужби відділення №1 взводу №1 автотранспортної роти батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення ГУ МВС України у Львівській області накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 12.01.15 року №6 о/с «По особовому складу» позивача з 12.01.2015 року було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно з п.63 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України від 29.07.1991 року №114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».
Перед звільненням позивача з ОВС було проведене службове розслідування, призначене за фактом вчинення 19.01.14 року прапорщиком міліції ОСОБА_3 протиправних дій, які набули значного суспільного резонансу. З матеріалів службового розслідування встановлено, що 22.12.14 року у м. Львові відбулося пікетування адмінприміщення колишнього БМОП «Беркут» ГУМВС України у Львівській області громадськими активістами ГО «Автомайдан Київ» з вимогою притягнення до відповідальності працівників БМГБОП ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7 та ОСОБА_3, під час якого громадські активісти висловлювали обурення з приводу продовження служби в органах внутрішніх справ вказаними працівниками міліції, якими були вчинені протиправні дії, які набули значного суспільного резонансу та обурення в суспільстві. Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що позивачем вчинені протиправні дії, що набули надзвичайного резонансу та обурення у суспільстві, якими завдано непоправної шкоди авторитету правоохоронних органів та суттєво дискредитовано їх перед громадськістю.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з неправомірності дій відповідача при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності, зокрема, порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо строків притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством - Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (надалі - Положення), введеним в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 року № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України від 22.02.06 року №3460-ІV та Правилами поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України від 22.02.2012 року №155.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, встановлені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Статтями 2, 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено поняття дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом. Звільнення зi служби осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення, передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень, якою передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (ч. 6 ст. 14) та доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу (ч. 8 ст. 14).
Відповідно до частин 1-3 статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. Стягнення не може бути накладене, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що дисциплінарний проступок був вчинений позивачем 19.01.2014 року, службове розслідування за фактом вчинення протиправних дій наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області призначене 22.12.2014 року, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ на ОСОБА_3 накладене 30.12.2014 року, тобто більше, ніж через 11 місяців з дня вчинення проступку.
Таким чином, дисциплінарне стягнення було накладене на позивача поза межами строків, передбачених частиною 3 статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Враховуючи, що службове розслідування за фактом вчинення порушення дисципліни ОСОБА_3 розпочалося більше, ніж через півроку після вчинення проступку, підстав для виключення строку проведення службового розслідування з періоду, по спливу якого не може бути притягнуто особу до дисциплінарної відповідальності, немає.
З цих же ж підстав, не заслуговують на увагу посилання скаржника на лист прокуратури Львівської області від 14.02.2015 року №15/1-6684-14, відповідно до якого матеріали службового розслідування щодо законності дій міліціонера-водія БМГБОП ГУ МВС України ОСОБА_7 та молодшого інспектора автогосподарства БМГБОП ГУ МВС ОСОБА_3 12.01.2015 року за №15/1-7вих-15 скеровано у прокуратуру м. Києва для долучення до матеріалів кримінального провадження №42014140000000066 за ч. 2 ст. 365 КК України, за фактом заподіяння працівниками спецпідрозділу «Беркут» тілесних ушкоджень учасникам мирних акцій протесту в м. Києві. Зазначені матеріали були направлені в прокуратуру м. Києва лише 12.01.2015 року, вже після звільнення позивача.
Безпідставними є також посилання скаржника на те, що позивач не оскаржив висновок службового розслідування, яким доводилася вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, а, отже, погодився з ним.
Матеріалами справи підтверджується, що позивача не було ознайомлено з висновком службового розслідування від 26.12.2014 року. На копії висновку, що долучений до матеріалів справи, міститься лише підпис ОСОБА_7, жодних відомостей про те, що ОСОБА_3 був ознайомлений з висновком, в матеріалах справи немає.
Вказане свідчить про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, що, в свою чергу, унеможливило оскарження позивачем висновків даного службового розслідування.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем при звільненні позивача порушено Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», тобто, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано (без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що призвело до порушення прав позивача.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 12.01.2015 року по 16.03.2015 року колегія суддів зазначає наступне.
Як роз'яснено Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду №7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Абзацом 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначається Законом України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі - Порядку), пунктом 8 якого встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, період вимушеного прогулу ОСОБА_3 становить з 12.01.15 року по день постановлення судового рішення - 16.03.15 року.
Із довідки відповідача №754 від 09.02.15 року, яка знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 153,00 гривні і, відповідно, сума до виплати за час вимушеного прогулу складає 9 647,00 гривень.
Таким чином, 9 647,00 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід стягнути з відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.01.15 року по 16.03.15 року без утримання обов'язкових податків та зборів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для зміни постанови суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року в справі №813/363/15 змінити в частині нарахування та виплати ОСОБА_3 грошового утримання за час вимушеного прогулу за період з 12.01.2015 року по 16.03.2015 року, вказавши суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 9 647 грн. 00 коп. (із врахуванням податків і зборів та обов'язкових платежів, які підлягають стягненню при виплаті).
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Шавель Р.М.
Бруновська Н.В.
Повний текст постанови складений 12.06.2015 року.