11 червня 2015 року Справа № 9104/181074/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Яворського І.О.,Носа С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Калуської міської ради Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії , -
В серпні 2010 року ТзОВ «Карпатнафтохім» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення на розгляд сесії міської ради клопотання товариства про затвердження експертної оцінки земельних ділянок та зобов'язати Калуську міську раду внести на розгляд сесії дане питання.
Постановою Калуського міськрайонного суду від 13.11.2012 р. позов було задоволено повністю.
Із зазначеною постановою не погодився відповідач Калуська міська рада та подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що ст.128 ЗК України визначено порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. Відповідно до цієї норми подаються заява та необхідні документи. Звернення ТзОВ «Карпатнафтохім» до Калуської міської ради про затвердження експертної оцінки земельних ділянок було безпідставним та не підлягало до винесення на чергове засідання ради, оскільки особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву, а відповідний орган державної влади, у місячний строк розглядає її і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий відсутній) та/або проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, а не її затвердження. Апелянт вважає, що Калуська міська рада не мала жодних правових підстав виносити на розгляд сесії питання щодо затвердження експертної оцінки земельних ділянок. Згідно ч.8 ст.128 ЗК України, ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів АР Крим або органів місцевого самоврядування. Тобто, експертна оцінка враховується при прийнятті рішення міською радою на відчуження (продаж) земельної ділянки, визначенні ціни договору та не потребує додаткового затвердження відповідною радою. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження по справі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що відповідно до укладених договорів оренди від 28.07.2008 р. Калуська міська рада надала ТзОВ «Карпатнафтохім» в оренду земельні ділянки в строкове платне користування для обслуговування виробничої бази, які знаходяться в м.Калуші по вул.Промисловій.
З метою викупу земельних ділянок, які перебувають в оренді, позивачем було проведено експертну грошову оцінку та 11.02.2010 р. подано заяву про внесення на сесію Калуської міської ради питання про затвердження звітів експертної оцінки земельних ділянок.
Листом виконавчого комітету Калуської міської ради від 18.03.2010 р. позивача було повідомлено про необхідність поновлення оцінної вартості земельних ділянок, термін дії яких закінчився 06.11.2009 р.
У зв'язку з не внесенням даного питання на розгляд сесії, позивач повторно звернувся з зазначеною заявою від 29.03.2010 р.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Калуська міська рада, яка у відповідності до ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов'язана скликати сесію ради та виносити питання на розгляд, які регламентуються Законом України «Про оцінку земель» та Земельного кодексу України (далі - ЗК України), безпідставно, всупереч своїх повноважень, не вносить на розгляд подану заяву відповідачем про затвердження експертної оцінки земельних ділянок, а доводи, на які посилається відповідач, а саме поновлення оцінки вартості земельних ділянок, є предметом розгляду уже по суті на сесії заяви про затвердження експертної оцінки та прийняття рішення у відмові чи задоволенні заяви.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався тим, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте, такий висновок не можна вважати обґрунтованим, виходячи з наступного.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Частиною 1 статті 5 Конституції України визначено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.3 ст.140, ч.1 ст.144 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
У пункті «б» статті 80 ЗК України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.83 цього Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних і юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У пунктах «а», «б», «в», «г», і «к» статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
У відповідності до ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно ст.172 цього Кодексу, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У справі, що розглядається, відповідач, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень, яким є Калуської міської ради Івано-Франківської області, владних управлінських функцій не здійснюють.
Звертаючись до адміністративного суду позивач фактично має намір усунути порушення свого переважного права на оренду земельної ділянки, а тому його публічно-правова вимога про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є похідною.
Таким чином, правовідносини, що склались між сторонами, є правовідносинами, що пов'язані та витікають з виконання господарського договору оренди землі, тобто відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних повноважень відносно позивача, а відтак, з огляду на приписи ст.12 Господарсько-процесуального кодексу України, спір є підвідомчим господарським судам.
З цього приводу правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 06.11.2012 р. у справі № 21-288а12.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.157 цього Кодексу, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ч.1 ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Таким чином, аналізуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку відносно того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і, як наслідок, ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати із закриттям провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Калуської міської ради Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2012 року по справі №0908/5626/2012 скасувати, а провадження по справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : І.О. Яворський
С.П. Нос