09 червня 2015 р. № 876/3606/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.
представника позивача - Глодан І.М.
представника відповідача - Квасниці Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
04.02.2014 ТОВ «ТД «Міст Експрес» звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 № 0000162201.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП ОСОБА_4 за грудень 2010р., січень 2011р. відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4, а також про те, що господарські операції з вказаним контрагентом спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету. Позивач вважає, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з ФОП ОСОБА_4; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а саме позивачу надані послуги, визначені в договорах, які оплачені в повному обсязі. Крім цього, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 позов задоволено повністю.
Із постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на неможливість реального здійснення правочинів між позивачем та ФОП ОСОБА_4, оскільки з акта перевірки контрагента вбачається за можливе підтвердити задекларовані ФОП ОСОБА_4 обсяги податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування за вказаний період з 01.01.2010 по 31.12.2011. Вказує, що господарські операції можуть підтверджуватись первинними документами тільки у тому випадку, коли такі реально відбулись. Якщо ж фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів.
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
У судовому засіданні судом апеляційної інстанції задоволено клопотання представника відповідача та у порядку ст. 55 КАС України допущено заміну ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, яка вибула, її правонаступником ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «ТД «Міст Експрес» зареєстроване 03.10.2008 виконавчим комітетом Львівської міської ради, як юридична особа, код - 36152228, місцезнаходження м. Львів, вул. Зелена, 147; взяте на облік в органах ДПС з 06.09.2008 за № 39187, перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.
На підставі направлення від 19.12.2013 № 510, виданого ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Міст Експрес» з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП ОСОБА_4 за грудень 2010 року, січень 2011 року, результати оформлено актом № 580/22-10/36152228 від 31.12.2013.
Згідно висновків цього акта, перевіркою встановлені порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 83392 грн, у т.ч.: в грудні 2010 року на суму 39272 грн, в січні 2011 року на суму 44120 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162201 від 16.01.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 93211 грн, у т.ч. 83392 грн за основним платежем та 9819 грн за штрафними санкціями.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4 про надання послуг з перевезення підтверджується наявними у справі первинними документами, які були надані для перевірки, а саме: договором з додатками до нього, протоколом узгодження розбіжностей, реєстром матеріального завантаження, актами виконаних робіт з маршрутними накладними до них, податковими накладними. Суд першої інстанції відхилив висновки податкового органу, які викладені у акті перевірки та стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки в силу індивідуальної відповідальності, порушення допущені одним платником податків, не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника, що узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у Рішенні «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03).
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), а після цієї дати Податковим кодексом України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником сплачених у ціні придбаного товару (робіт, послуг) сум ПДВ до податкового кредиту з цього податку, є наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість. Однак ці обставини не є безумовними, оскільки проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій.
Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Перевізник) укладено договір перевезення № М03 від 01.11.2010, відповідно до умов якого Перевізник зобов'язується доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій замовником особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: договору перевезення № М03 від 01.11.2010 з додатками до нього, протоколу узгодження розбіжностей до договору перевезення № М03 від 01.11.2010, реєстру матеріального завантаження № ДН00000104 від 20.01.2011.
Також у матеріалах справи містяться надані позивачем копії актів виконаних робіт, а саме: від 28.01.2011 № ОУ-022/1; від 01.12.2010 № 320/2, № ОУ-320/6, № ОУ-320/1, № ОУ-320/7, № ОУ-320/3, № ОУ-320/5, № ОУ-320/4; від 02.12.2010 № ОУ-321/1, № ОУ-321/2; від 20.12.2010 № ОУ-354/1; від 21.12.2010 № ОУ-356/2, № ОУ-356/1; від 22.12.2010 № ОУ-358/1, № ОУ-358/2, № ОУ-358/3; від 23.12.2010 № ОУ-366/1; від 30.12.2010 № ОУ-376/1, № ОУ-376/2, № ОУ-381, № ОУ-380, № ОУ-376/3, № ОУ-376/6, № ОУ-376/4, № ОУ-376/5; від 31.12.2010 № ОУ-382, № ОУ-383, № ОУ-385; від 07.12.2010 № ОУ-328/2; від 06.01.2011 № ОУ-001/1; від 11.01.2011 № ОУ-003/2; від 16.01.2011 № ОУ-009/2; від 18.01.2011 № ОУ-011/2, № ОУ-011/3; від 21.01.2011 № ОУ-015/1, № ОУ-015/2, № ОУ-015/3, № ОУ-015/4; від 22.01.2011 № ОУ-016/3; від 24.01.2011 № ОУ-017/1, № ОУ-017/2, № ОУ-017/3, від 26.01.2011 № ОУ-020/1, від 28.01.2011 № ОУ-022/1, від 30.01.2011 № ОУ-024, № ОУ-023; від 31.01.2011 № ОУ-026, № ОУ-026/1, № ОУ-026/2, № ОУ-026/3, № ОУ-026/4, № ОУ-026/5 з маршрутними накладними до них, які містять всі обов'язкові реквізити (зокрема, прізвище та підпис водія, номери пломб, час виїзду та прибуття, печатки та підписи осіб, відповідальних за завантаження та розвантаження товару), передбачені чинним законодавством, тобто відповідають вимогам закону, які встановлені для цього виду документу, як первинного документу, на підставі якого формується бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства.
На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ФОП ОСОБА_4, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству, а саме: від 01.12.2010 №№ 320/1, 320/2, 320/6, 320/3, 320/4, 320/5, 320/6, 320/7; від 02.12.2010 №№ 321/1, 321/2; від 07.12.2010 № 328/2; від 18.12.2010 № 352/1; від 20.12.2010 № 354/1; від 21.12.2010 № 356/2; від 22.12.2010 №№ 358/1, 358/2, 358/3; від 23.12.2010 № 366/1; від 30.12.2010 №№ 376/1, 376/2, 376/3, 376/4, 376/5, 376/6, 381, 380; від 31.12.2010 №№ 382, 383, 385; від 11.01.2011 № 6; від 18.01.2011 №№ 22, 23; від 21.01.2011 №№ 31 - 34; від 22.01.2011 № 35; від 24.01.2011 №№ 39, 40; від 26.01.2011 № 44; від 28.01.2011 № 48; від 30.01.2011 №№ 50, 51; від 31.01.2011 №№ 54 -56, 58, які внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.
Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.
Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 тим, що згідно з актом перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 31.10.2012 № 2662/17/НОМЕР_2 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) за період з 01.01.2010 по 31.12.2011» не підтверджено задекларовані ФОП ОСОБА_4 обсяги податкових зобов'язань та податкового кредиту, встановлено відсутність об'єктів оподаткування за вказаний період.
Проте, з вказаного акта вбачається, що у ФОП ОСОБА_4 є ліцензія НОМЕР_4 від 11.05.2006 про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), а відтак, здійснення перевезення вантажу відповідає видам діяльності, якими займається ФОП ОСОБА_4
Також з цього акта перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_4 володіє 34 вантажними автомобілями, що свідчить про наявність у нього транспортних засобів, які необхідні для здійснення вантажних перевезень.
Як випливає з цього ж акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 31.10.2012 № 2662/17/НОМЕР_2 у період, що перевірявся, ФОП ОСОБА_4 при здійснені підприємницької діяльності використовував найманих працівників у 2010 році - 24 особи, у 2011 році - 28 осіб, що свідчить про наявність у цього підприємця достатньої кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності.
Суд враховує, що в період здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 був платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ФОП ОСОБА_4 чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ФОП ОСОБА_4 з боку відповідача не надано.
Згідно з відповіддю ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 11.03.2011 № 3288/10/29-117 ФОП ОСОБА_4 обліковується в ДПІ за такими видами діяльності: оренда інших наземних транспортних засобів та устаткування; організація перевезень вантажів; діяльність автомобільного вантажного транспорту; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4 мають реальний характер, оскільки підтверджуються належним чином оформленими первинними документа характерними для такого виду правовідносин.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ з огляду на встановлення порушень податкового законодавства контрагентом, оскільки зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку (позивача) права на відшкодування податку на додану вартість, так як останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі № 813/975/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
В.В. Ніколін
Ухвала у повному обсязі складена та підписана 15.06.2015.