08 червня 2015 р. Справа № 876/430/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №813/6519/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення боргу, -
22.09.2014р. Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області (далі - Управління) звернулось в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (далі - Товариство), просило, враховуючи подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача 867 882,76 грн. виплачених сум пенсій, призначених відповідно до п.п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на користь Управління.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2014р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2014р. і постановити нову, якою в позові відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розрахунок позовних вимог містить цифрове відображення незрозуміле для відповідача, підписаний невідомою особою, без посвідчення гербової печатки, документально не затверджений начальником пенсійного фонду, не проведений до документообігу. Сума заборгованості станом на 29.08.2014р. не узгоджена між сторонами. Списки осіб, зазначені у розрахунку фактичних витрат не узгоджена між сторонами, тож правових підстав для її стягнення не було. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують перебування Товариства на обліку в Управлінні як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Шахта «Надія» зареєстроване, як юридична особа, 16.03.2001р., перебуває на обліку в Управлінні та є платником єдиного внеску, що підтверджується повідомленнями УПФУ в м. Червонограді про взяття на облік платника єдиного внеску та про взяття на облік юридичної особи/відокремленого підрозділу.
Згідно з розрахунками суми боргу по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальна сума фактичних витрат Управління за липень - серпень 2014 року, яка підлягає відшкодуванню ПАТ «Шахта «Надія», становить 867 882,76 грн.
Невідшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій стало підставою звернення Управління з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування Товариством витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень - серпень 2014 року, врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), яка розроблена відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
На момент набрання чинності Законом № 1058-IV порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій був врегульований Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, який визначав порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до пункту 1 статті 1 якого, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Верховного суду України від 5 листопада 2013 року (справа №21-284а13), від 11 лютого 2014 року (справа №21-471а13), від 15 липня 2014 року (справа №21-261а14) та від 12 червня 2012 року (справа №21-107а12). В силу приписів ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено Інструкцією № 21-1.
Розділ 6 Інструкції № 21-1 визначає порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до абзацу 3 пункту 6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
Відповідно до п.6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Підсумовуючи вказане, підприємства та організації, на яких працівники вийшли на пенсію, призначену відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах, з коштів призначених на оплату праці, зобов'язані згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 6.1. Інструкції № 21-1, відшкодувати органу Пенсійного Фонду плату, що покриває сто процентів витрат на оплату і доставку пільгових пенсій.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділом доходів органу Пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про Розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону (форма Розрахунку затверджена постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1) складених відповідно до п. 6.4. вищезазначеної Інструкції, надсилаються платникам до 20 січня поточного року, а протягом 10 днів повідомлення з новопризначених пенсій та повинні бути ними оплачені щомісячно до 25 числа.
Факт наявності заборгованості відповідача по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій перед Управлінням підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій № 1260/04-36-1 від 22.01.2014 р., № 1261/04-36-1 від 22.01.2014 р., № 1479/04-36-1 від 28.01.2014 р., № 1480/04-36-1 від 28.01.2014 р., № 3562/04-36-1 від 12.03.2014 р., № 3564/04-36-1 від 12.03.2014р., № 6503/04-36/1 від 15.05.2014 р., № 7875/04-36/1 від 18.06.2014 р., № 9288/04-36/1 від 15.07.2014 р., № 9289/04-36/1 від 15.07.2014 р., № 9290/04-36/1 від 15.07.2014 р., № 9291/04-36/1 від 15.07.2014 р., № 9292/04-36/1 від 15.07.2014 р., № 9293/04-36/1 від 15.07.2014 р., № 9294/04-36/1 від 15.07.2014 р., № 10824/04-36/1 від 20.08.2014 р., № 10825/04-36-1 від 20.08.2014 р. № 10826/04-36-1 від 20.08.2014 р., № 10827/04-36-1 від 20.08.2014 р., № 10828/04-36-1 від 20.08.2014 р., які відповідачем не оскаржені та які наявні в матеріалах справи.
Вказані розрахунки надіслані відповідачу та отримано уповноваженою посадовою особою Товариства, що підтверджено наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.25, 28,42).
Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не надавши на них до Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області заперечень та не оскарживши їх в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.
Щодо вказівки апелянта на відсутність доказів про призначення пільгових пенсій (протоколи, розпорядження про призначення пільгових пенсій, довідок про їх виплату), колегія суддів зауважує, що на заявлене клопотання Товариства в суді першої інстанції надати належно завірені протоколи про призначення пенсій відносно вказаних у клопотанні осіб, такі було надано Управлінням (а.с.106-114). Доказів на спростування виплати пільгових пенсій Товариством не надано.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та необхідності стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень - серпень 2014 року у розмірі 867 882,76 грн.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №813/6519/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш