09 червня 2015 р. Справа № 876/4326/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Курило С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка полягала у не включенні до вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 28.11.1991 року по 21.01.2000 року та зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 28.11.1991 року по 21.01.2000 року.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що при зверненні до ГУ ДФС у Львівській області з проханням зарахувати до його вислуги років стаж роботи в органах Державної податкової служби на державній службі у період з 28.11.1991 року по 21.01.2000 року відповідно до вимог пункту «и» статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отримав відмову, обґрунтовану тим, що центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, не затверджений перелік посад в органах Державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років. Не погодившись із відмовою у зарахуванні стажу роботи на державній службі до вислуги років звернувся до суду. Просив позов задоволити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка полягала у не включенні до вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 28.11.1991 року по 21.01.2000 року. Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 28.11.1991 року по 21.01.2000 року.
Постанову суду першої інстанції оскаржило Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював у державній податковій службі на посадах державного службовця у період з 28.11.1991 року по 21.01.2000 року (а.с.9-11).
Присягу державного службовця прийняв 27.04.1994 року, а в 1996 році позивачу було присвоєне звання «Радника податкової служби ІІІ - го рангу».
ОСОБА_1 18.12.2014 року звернувся до ГУ ДФС у Львівській області з проханням зарахувати до його вислуги років стаж роботи у державній службі у період з 28.11.1991 року по 21.01.2000 року відповідно до вимог пункту «и» статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Проте, ГУ ДФС у Львівській області (до реорганізації - Головне управління Міндоходів у Львівській області) 21.01.2015 року надало відповідь за № 321/10/13-01-04-02, згідно якої позивачу відмовлено у включенні до календарної вислуги років для призначення пенсії час роботи в органах Державної податкової служби в зв'язку з тим, що центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, не затверджений перелік посад в органах державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно Порядку обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, а саме згідно абзаців 1-3 пункту 2, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених статтею 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Разом з тим, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року № 503-р до категорії посад державних службовців були включені посади працівників ДПА, які не мають спеціальних звань.
За таких обставин, судова колегія прийшла до переконання, що посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до п. "и" ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року у справі №813/904/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
С. Кузьмич
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10.06.2015 року