08 червня 2015 р. Справа № 876/5057/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: СапігиВ.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірбудсервіс» до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбірбудсервіс» звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2013 року форми «Р» № 0000662300, №0000672300, форми «В4» №0000702300, від 23.01.2013 року форми «В4» №0000022300.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом помилково зроблено висновок щодо між позивачем та ПП «Екоенергобуд» за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року внаслідок чого безпідставно збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року та пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року у зв'язку з виконанням контрагентом договору субпідряду. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.
Відповідач - ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС подав апеляційну скаргу, за якою просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що в ході перевірки підприємства встановлено нікчемність господарських операцій останнього з контрагентом ПП «Екоенергобуд». Дана обставина встановлена за наслідками перевірки ПП «Екоенергобуд» ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (акт перевірки № 508/2204/35009599 від 11.06.2012 року), який складено за наслідками перевірки ПП «Екоенергобуд», в якому йдеться про відсутність у названого підприємства основних засобів, матеріально-технічного забезпечення, трудових ресурсів, необхідних для здійснення обраного виду господарської діяльності, а відтак і про безтоварність його господарських операцій за період липень, серпень і жовтень 2010 року. У зв'язку з цим правочини між ПП «Екоенергобуд» і ТОВ «Самбірбудсервіс» укладено без мети настання правових наслідків. Окрім того, відповідач зазначив про те, що у відповідь на запит ДП НДІ метрології вимірювальних і управляючих систем листом від 28.10.2013 року повідомило, що всі ремонтні роботи на об'єкті за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 6 виконало ТОВ «Самбірбудсервіс».
Вважає перевіркою доведеним, що укладення договору спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.
На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд замінив первісного відповідача, Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, на її правонаступника - Самбірську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
ТОВ «Самбірбудсервіс» зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Самбірської міської ради 04.09.2003 року, перебуває на обліку платників податків у Самбірській ОДПІ та є платником податку на додану вартість.
Працівниками ДПІ у Самбірському районі в період з 25 по 31 жовтня 2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Самбірбудсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Екоенергобуд» за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року.
07.11.2012 року за наслідками перевірки складено акт № 953/22-00/32390153, яким зафіксовано порушення ТОВ «Самбірбудсервіс» п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за ІУ кв. 2010 року на загальну суму 61500 грн; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року на загальну суму 49199,80 грн. На підставі акта перевірки податковим органом 27.11.2012 року прийнято щодо підприємства податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000662300 від 27.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 76875 грн, в тому числі 61500 грн за основним платежем, 15375 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000672300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24921 грн, в тому числі 19937 грн за основним платежем, 4984 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; форми «В4» № №0000702300, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 21168 грн. (том 1, а.с. 11); форми «В4» № 0000022300, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 8095 грн.
В основу висновку про порушення ТОВ «Самбірбудсервіс» законодавства поклало обставини, які стосуються ПП «Екоенергобуд». Дана обставина встановлена за наслідками перевірки працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (акт перевірки № 508/2204/35009599 від 11.06.2012 року, яким встановлено що відповідно до податкової звітності основним постачальником названого платника в липні, серпні і жовтні 2010 року було ПП «Фірма «Західпостачторг». Останнє, судячи зі змісту актів ДПІ у Галицькому районі м. Львова №5907/23-209/36417519 від 23.11.2010 року (за наслідкам позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за період серпень, вересень 2010 року) та № 6079/23-409/36417519 від 29.12.2010 року (за наслідками позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість), і на які покликається в свою чергу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, має ознаки фіктивності, позаяк у нього відсутні основні засоби, матеріально-технічні, трудові ресурси, які необхідні для здійснення господарської діяльності.
ТОВ «Самбірбудсервіс» не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило їх в судовому порядку.
Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ТОВ «Самбірбудсервіс» з ПП «Екоенергобуд».
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підтвердження понесених позивачем витрат та його право на податковий кредит підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаними контрагентами, придбані в останніх роботи та послуги використані в господарській діяльності позивача. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність (фіктивність) господарських операцій позивача з його контрагентом, а відповідно заниження податку на прибуток та ПДВ, не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Вони були об'єктивно розцінені цим судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.
Судом першої інстанції також правильно враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагентів роботи та послуги, використані ним у своїй господарській діяльності.
Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п.5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 61500 грн.
Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), відповідно до підп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону № 334, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; 2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 49199,80 грн.
Відповідно до підп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.2.3., п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
Судом встановлено, що ТОВ «Самбірбудсервіс» уклало договір з ДП НДІ «Система» про виконання підрядних робіт по ремонту адміністративної будівлі на вул. Кривоноса, 6 в м. Львові. Умовами зазначеного договору передбачено право ТОВ «Самбірбудсервіс» як виконавця цих робіт залучати інші організації як субпідрядників. З цією метою позивач уклав договір підряду з ПП «Екоенергобуд».
ПП «Екоенергобуд» відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцем станом на дату укладення договору з позивачем (серпень 2010 року) було зареєстроване як суб'єкт господарювання в м. Львові, його видами діяльності вказано будівництво будівель, монтаж та встановлення конструкцій, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, інші роботи із завершення будівництва. Керівником підприємства зареєстровано Кравця О.І., який і підписував договір з позивачем та інші первинні документи від імені цієї юридичної особи.
На підставі долучених до справи документів суд встановив, що після виконання зазначеним вище контрагентом-постачальником своїх зобов'язань позивач отримав податкову накладну від 14.10.2010 року на суму 295198,80 грн, в т.ч. 49199,80 грн ПДВ, який віднесено до складу податкового кредиту за підсумками жовтня 2010 року. Зміст виконаних підрядних робіт, їх обсяг, а також вартісні показники цих робіт відображено у документах встановленої форми та змісту, про які зазначено вище. Позивач оплатив своєму контрагенту вартість виконаних підрядних робіт в повному обсязі. У зв'язку з цим позивач відніс до валових витрат за підсумками 4 кварталу 2010 року 245999 грн (вартість підрядних робіт за жовтень 2010 року без ПДВ).
Отримані від ПП «Екоенергобуд» підрядні роботи позивач надалі передав своєму замовнику ДП НДІ «Система», що також підтверджується належно оформленими документами типових форм первинного обліку господарських операцій у сфері будівництва, а також податковими накладними та платіжними документами про оплату отриманих робіт.
Як вбачається із висновків Акта відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльністю його контрагента по ланцюгу постачань товарів .
Проте відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів (робіт, послуг) не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей Суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. «Обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента.
Також у п.38 рішення від 09 січня 2007 року по справі «Iнтерсплав проти України» (заява №803/02) ЄСПЛ нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Цей Суд, однак, не прийняв зауваження Уряду України щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід також узгоджується з практикою ЄСПЛ. Так, у п.110 рішення від 23 липня 2002 року в справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Щодо покликання апелянта на лист ДП НДІ «Система» від 28.10.2013 року № 1/1869, в якому повідомлено, що фактичним виконавцем робіт було ТОВ «Самбірбудсервіс», то на думку колегії суддів зазначена обставина не спростовує того, що для виконання цих робіт позивач залучив субпідрядника, що є його правом відповідно до умов договору від 20.07.2010 року. Натомість долучені до справи документи (податкова накладна, акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року, підсумкова відомість, договірна ціна), які також було надано під час планової перевірки і зауважень щодо змісту яких відповідач не висловив, підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 49199,80 грн, а також валових витрат за ІУ кв. 2010 року на суму 245999 грн.
Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що при перевірці фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Самбірбудсервіс» на предмет дотримання вимог податкового законодавства контролюючий орган помилково ставить правильність обчислення позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також правомірність формування валових витрат та правильність обчислення податку на прибуток у пряму залежність від результатів перевірок безпосереднього контрагента позивача - ПП «Екоенергобуд», а також контрагентів останнього.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі №813/8955/13а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді: Н.Г. Левицька
І.М. Обрізко
Повний текст виготовлено 09.06.2015р.