Справа: № 825/1109/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
11 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіГубської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати відмову Чернігівського обласного військового комісаріату у виплаті винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції неправомірною та зобов'язати її виплатити.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.03.2014 № 21 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду “стрілець відділення охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ” та в подальшому відправлений у відрядження до військової частини пп НОМЕР_1 , яка знаходиться у м. Яворів Львівської області для тимчасового доукомплектування посад другої батальйонної тактичної групи вказаної військової частини.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 прибув у розпорядження командира 2 батальйонної тактичної групи та з 11 вересня розпочав участь в антитерористичній операції, про що свідчить витяг з наказу командира військової частини - польової пошти НОМЕР_1 від 15.09.2014 № 91.
Відповідно до наказу командира військової частини-польової пошти НОМЕР_1 від 08.11.2014 № 148 ОСОБА_1 слід вважати таким, що з 30 жовтня 2014 року припинив участь в антитерористичній операції та вибув у свою частину.
10.03.2015 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату йому винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Проте відповідач, листом від 16.03.2015 №1688 відмовив у зазначеній виплаті, мотивувавши відмову тим, що винагорода за безпосередню участь в АТО за 2014 рік виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2014 № 158 “Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету” за місцем служби військовослужбовця на підставі наказу керівника установи з зазначенням періоду, за який здійснюється виплата. Підставою для видання наказу є клопотання (рішення) штабу АТО про залучення особового складу до безпосередньої участі в АТО. Зазначено, у випадку позивача це мають бути накази керівників секторів про прибуття у службове відрядження до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань та вибуття зі службового відрядження до місця постійної дислокації.
Крім того, вказано, що згідно з наказом керівника сектору “А” від 29.10.2014 № 98 (копія якого міститься у матеріалах справи) відрядження ОСОБА_1 було припинено у зв'язку з самовільним залишенням місця служби, а тому дата вибуття з сектору до місця постійної дислокації даним наказом не визначена.
У зв'язку із цим позивачу запропоновано звернутись до керівника сектору щодо надання довідки про строк безпосередньої участі в АТО.
Позивач, вважаючи відмову Чернігівського обласного військового комісаріату у виплаті винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції неправомірною, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, при цьому виходив з того, що враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини стосовно безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції в період з 11.09.2014 по 29.10.2014, включно, тому позивач, в силу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, має право на отримання названої винагороди.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
У 2015 році винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях виплачується на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”, якою зокрема затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Також, згідно із пунктом 6 названої Постанови Уряду втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету".
Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства оборони України від 12.06.2014 № 383 “Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України” встановлено виплачувати військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 цього Наказу винагорода має виплачуватись за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників).
В подальшому, Наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Аналогічно до наведеного вище Наказу № 383, пунктом 1 розділу ІІ Порядку №49 закріплено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 розділу II названого Порядку винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього порядку, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції в період з 11.09.2014 по 29.10.2014, тому, враховуючи наведені вище вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, обґрунтованим є висновок суду, що позивач має право на отримання вищезазначеної винагороди, водночас, відповідач, всупереч вимог зазначених нормативно-правових актів та наявних матеріалів, не виплатив винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком окружного адміністративного суду про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача.
Посилання відповідача на ту обставину, що позивач самовільно залишив місце служби, суд відхиляє, оскільки зі змісту наведених вище положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що право особи на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції пов'язане саме із фактом участі у такій операції і не містить обмежень у разі наявності обставин, на які посилається відповідач.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.