Справа: № 750/2414/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
11 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіГубської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати йому щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також зобов'язання відповідача продовжити виплату зазначеної допомоги.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Відповідачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , яка передислокована з смт. Приморський (м. Феодосія) в м. Чернігів.
25.11.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, в якій вказав про неотримання ним будь-яких видів соціальних виплат.
На підставі поданої заяви позивачу призначено щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року за №505.
06.02.2015 відповідачем прийнято розпорядження про припинення виплати та повернення безпідставно виплачених бюджетних коштів за період з 25.11.2014 по 31.01.2015 включно.
Таке рішення мотивоване тим, що позивач з 09.07.2014 отримує щомісячну компенсацію за піднайом житла, у зв'язку із цим, в силу положень частини 10 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач позбавлений права отримувати одночасно декілька однакових пільг, гарантій чи компенсацій з різних підстав, а тому права на відповідну адресну допомогу він не має.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація за піднайом житла і адресна допомога мають однакову правову природу, оскільки виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України з метою покриття витрат особи на проживання, в тому числі й за піднайом житла.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини 10 статті 14 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.
Отже, Закон унеможливлює отримання військовослужбовцями та членами їх сімей однакових пільг, гарантій та компенсації з кількох різних підстав.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року за №450 затверджено Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що компенсація і допомога мають однакову правову природу, оскільки вони виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України з метою покриття витрат особи на проживання, в тому числі й за піднайом житла.
Тобто, враховуючи вимоги наведеного вище Закону, позивач позбавлений права на одночасне отримання перелічених вище двох видів соціальних виплат, відтак, у зв'язку з нарахуванням з 09.07.2014 року компенсації позивач втратив право на отримання допомоги.
Відповідно до п. 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, є безумовною підставою для припинення виплати вказаної допомоги.
Твердження апелянта про різну правову природу вказаних видів соціальної допомоги колегія суддів оцінює критично, оскільки такі доводи не містять під собою нормативного обґрунтування.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.