Справа: № 826/13689/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
11 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби інтелектуальної власності України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.15р. у справі №826/13689/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтінг» до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг; визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № № 185123,185124; зобов'язання відповідача внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 185123, 185124 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.15р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що дії по реєстрації та видачі на ім'я третьої особи свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 185123,185124, вчинені в межах визначеної законом компетенції та відповідно до закону.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, згідно свідоцтва на знак для товарів та послуг №12456 від 07.06.99р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності, ТОВ «БМС» зареєстровано право власності на товарний знак «ВМS»: за класом 10 - «Вібромасажери; прибори для масажу; медичні прилади і інструменти», за класом 42 «Реалізація товарів 10 класу, консультація в області обчислювальної техніки» (заявку на реєстрацію за ТОВ «БМС» права власності на товарний знак «ВМS» подано 04.01.95р. за відповідним № 95010027).
Згідно графи 220 Свідоцтва на знак товарів та послуг №12456 від 07.06.99р., заявку на реєстрацію за ТОВ «БМС» на право власності на товарний знак «ВМS» подано 04.01.95р. за відповідним №95010027.
27.10.13р. між ТОВ «БМС» та позивачем був укладений договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг, за яким право власності на знак для товарів і послуг «ВМS» (свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 12456, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та зареєстроване у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг « 07» червня 1999 року (дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - « 07» червня 1999 року, Бюл. № 3) перейшло до позивача.
23.04.14р. Державною службою інтелектуальної власності України прийнято рішення про публікацію в офіційному бюлетні «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак (а/с 26).
На підставі вказаного рішення щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг №12456 внесено зміни до відомостей Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опубліковано в офіційному бюлетні «Промислова властінсть».
25.04.14р. Державним департаментом інтелектуальної власності України за громадянином ОСОБА_2 зареєстровано знаки, які містять позначення «ВМS», про що ОСОБА_2 видано Департаментом свідоцтво України для товарів та послуг 9,42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг № 185123 (заявка № m 2013 20152 від 04.11.13р.) та №185124 (заявка № m 2013 20153 від 04.11.13р.).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України третьої особи на знаки для товарів і послуг № № 185123,185124 щодо знаку для товарів і послуг «ВМS», належного позивачу, вчинені з порушенням вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93р. № 3689-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 3689-XII).
Вимоги до подання заявки на одержання свідоцтва України на знак для товарів і послуг передбачені статтею 7 Закону № 3689-XII.
Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва Украхни на знак для товарів і послуг затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.95р. №116, що зареєстрований в Мін'юсті України 02.08.95р. за №276/812.
Згідно ст. 8 Закону № 3689-XII, експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.
Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.
Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 3689-XII, на підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію знака.
Частиною 1 ст. 13 Закону № 3689-XII передбачено, що одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону № 3689-XII, видача свідоцтва здійснюється Установою у місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.
Отже, виходячи з наведених правових норм, публікації відомостей про видачу свідоцтва в офіційному бюлетені та державній реєстрації знака передує прийняття Установою рішення про реєстрацію знака.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 3689-XII, якщо рішення Установи за заявкою оскаржено у судовому порядку після державної реєстрації знака, то суд вирішує разом і питання щодо дійсності відповідного свідоцтва.
Таким чином, з наведених правових норм слідує, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є звернення особи до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень про реєстрацію за заявником знака для товарів і послуг та визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, а також на те, що рішення суб'єкта владних повноважень, які стали підставою для видачі ОСОБА_2 свідоцтв України на знак для товарів і послуг №185123 та №185124, так само як і ці дії суб'єкта владних повноважень з цього приводу, не оскаржуються у даній справі, враховуючи принцип диспозитивності адміністративного процесу, колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання протиправним рішення відповідача про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг; визнання недійсними таких свідоцтв України та, відповідно, зобов'язання відповідача внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 185123, 185124 із здійсненням публікації про це в офіційному бюлетені.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що Законом № 3689-XII не передбачено винесення рішення про публікацію в офіційному бюлетені та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей щодо зареєстрованого знака. Такі дії вчиняються суб'єктом владних повноважень у зв'язку з прийняттям рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.15р. у справі №826/13689/14 та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Державної служби інтелектуальної власності України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.15р. у справі №826/13689/14 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.15р. у справі №826/13689/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.
Повний текст постанови підписаний: 12.06.15р.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.