Справа: № 826/3358/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
09 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.
при секретарі: Гімарі Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Головного управління МВС України в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Київській області про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Київській області, в якому просив зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області зарахувати до вислуги років час навчання ОСОБА_2 в Київському будівельному технікумі в період з 01 вересня 1987 року по 20 березня 1991 рік у розрахунку 1 рік навчання - за 6 місяців служби, внести зміни до відповідних документів щодо призначення пенсії та зобов'язати провести перерахунок вислуги років відповідно внесеним змінам.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року - позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу по особовому складу № 636 о/с Головного управління МВС України в Київській області від 14.07.2014 р., позивач звільнився з органів внутрішніх справ у запас з посади заступника начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Київській області у званні підполковник міліції (з постановкою на військовий облік) за п.64 «ж» (за власним бажанням) на підставі рапорту від 26.06.2014 р.
Так, із витягу до наказу № 636 о/с від 14.07.2014 р., вислуга позивача на день звільнення складає: календарна - 20 років 00 місяців 14 днів; пільгова - 28 років 11 місяців 29 днів.
Вважаючи, що при визначенні календарної вислуги на день звільнення позивачеві всупереч закону не було зараховано навчання в Київському будівельному технікуму, в період з 01 вересня 1987 р. по 20 березня 1991 р., останній 03 грудня 2014 року звернувся до відповідача з листом про зарахування до вислуги років час навчання у Київському будівельному технікумі у період 1987-1991 рр. у розрахунку 1 рік навчання - за 6 місяців служби, як це передбачено законодавством України.
За наслідками розгляду вказаного листа, відповідачем листом від 16 січня 2015 року № 3-2390 позивача проінформовано, про відсутність підстав для зарахування до вислуги років час навчання у Київському будівельному технікумі.
Крім того, відмовляючи ОСОБА_2 у зарахуванні до вислуги років періоду навчання у технікумі, відповідачем були зроблені висновки, що оскільки 26.06.1991р. Київський будівельний технікум не мав статусу вищого навчального закладу, що у свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для зарахування періоду навчання у Київському будівельному технікумі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для зарахування до вислуги років період навчання позивачу в Київському будівельному технікумі в період з 01 вересня 1987 року по 20 березня 1991 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про вищу освіту», вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
Як правильно встановлено судом, Законом Української PCP «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.
Відповідно до ст. 34 Закону Української PCP «Про освіту», у редакції від 23 травня 1991 року, в Українській PCP вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 навчався в Київському будівельному технікумі в період з 01.09.1987 по 20.03.1991 рік. А технікуми вперше віднесено до вищого навчального закладу статтею 34 Закону України «Про освіту», в редакції від 23.05.1991р.
Колегія суддів звертає увагу на те, що до 23.05.1991р., Київський будівельний технікум не мав статусу вищого навчального закладу. Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, суд в своїй постанові посилається на рішення Вищого адміністративного суду України у справі № К-33614/10.
Однак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вказане рішення суду повністю підтримує позицію ГУМВС України в Київській області, оскільки воно зобов'язало відповідача зарахувати до вислуги років час навчання у Комсомольському індустріальному технікумі за період з 26.06.1991. Тобто після набрання чинності Закону України «Про освіту».
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Головним управлінням правомірно відмовлено позивачу в зарахуванні до вислуги років час навчання у Київському будівельному технікумі, тому позовні вимоги позивача є безпідставними, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: О.О. Шостак
І.Л. Желтобрюх
Постанову складено у повному обсязі 12.06.2015.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Шостак О.О.
Желтобрюх І.Л.