Справа: № 826/13029/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
10 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Старової Н.Е.,
суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,
при секретарі: Тищенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 року №116126552207, №116226552207, №116326552207, №116426552207.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року задоволено клопотання ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та ТОВ «ОЛАМ Україна», та визнано нечинною постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 року в частині стосовно податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 року №116126552207, №116226552207 та частково закрито апеляційне провадження в справі, в зв'язку з досягненням сторонами примирення.
Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в частині вимог, та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено виїзну планову перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом перевірки від 04.08.2014 року №725/26-55-22-07/33832039, і яким встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.1, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, чим занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 16 232 894 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 14 246 233 грн., також заниження податку на прибуток на суму 377 466 грн.; п.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 ПК України, чим занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет; п.1.2, п.3.2. п.3.3. Наказу ДПА України від 24.12.2010 за №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», ст.51, п.70.16., ст.70, пп. 176.2.«б», п.176.2 ст.176 ПК України.
В зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем винесено повідомлення-рішення від 19.08.2014 року: №116126552207, №116226552207, які не є предметом апеляційного оскарження, оскільки в цій частині спору закрито провадження; та №116326552207, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 18 385 грн.; №116426552207, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 14 246 233 грн.
Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Згідно з п.44.1 ст.44ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкової звітності сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо) мають бути оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та положень ПК України.
Податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування, з огляду на неналежне оформлення первинних документів позивача, з чим погодився і суд першої інстанції.
З матеріалів справи та акта перевірки від 04.08.2014 року №725/26-55-22-07/33832039 вбачається, що у перевіряємому періоді підприємство мало взаємовідносини з різними контрагентами, в результаті чого було укладено наступні договори.
Так, між ТОВ «ОЛАМ Україна» (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Агрофармахім» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договори на поставку сільськогосподарських культур (кукурудзи), яка повинна була здійснюватись згідно умов, визначених у наданих договорах.
Між позивачем та Приватним підприємством «Харвест-12» було укладено договори купівлі-продажу на поставку зерна м'якої пшениці, порядок поставки та оплати визначено у відповідних договорах.
Також, між позивачем та TOB «Комп'ютери-М було укладено договір про надання інформаційно-технічних послуг №01/03-2013 від 01.03.2013 року з надання послуг щодо: оновлення програмного забезпечення з вимогою Замовника; налагодження системи маршрутизації повідомлень; здійснення цілодобового приймання/передання повідомлень Замовника; надання консультативних послуг по технології, технічним та програмним засобам взаємодії, у т.ч. по телефону, за першою вимогою Замовника в межах робочого часу, встановленого у Виконавця.
Між Позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Заготзерно» укладено Договір складського зберігання та надання послуг з прийомки, сушки, очистки зерна №23 від 07.08.2013 року.
Між Позивачем та TOB «Взлет-Ера» було укладено Договори про надання юридичних послуг №03/01-2013 від 03.01.2013 р. та №04/01-2013 від 04.01.2013 р.
Також з TOB «ТОРЕНІЯ» було укладено договір про надання юридичних послуг від 01.04.2013 року №01/04-13/0.
На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано наступні документи: копії вищезазначених договорів з контрагентами; рахунки на оплату; платіжні доручення; видаткові та податкові накладні; складські квитанції на зерно; аналізи зерна (карточка); акти надання послуг, в т.ч. зважування, відвантаження тощо, які містяться в матеріалах справи.
Колегія суддів зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.
Судова колегія, ретельно дослідивши матеріали даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що об'єкти оподаткування, що були включені позивачем до складу валових витрат та податкової звітності не повністю підтверджуються первинними документами, оскільки неможливо достеменно встановити рух придбаних товарів та використання позивачем товарів/послуг у своїй господарській діяльності, в тому числі: відсутнє підтвердження щодо передачі на зберігання зерна по кількості та якості, докази отримання контрагентом зерна, докази транспортування зерна, довіреності на отримання зерна та інші документи, які б підтверджували передачу зерна на зберігання; відсутні докази надання юридичних послуг, їх об'єм, сфера застосування таких послуг.
Суд апеляційної інстанції окремо звертає увагу на те, що позивачем надано платіжні доручення, які не містять обов'язкових реквізитів, зокрема надані копії платіжних доручень не містять підпису чи іншої відмітки банку щодо проведення операцій по платежам в розмірах, вказаних у таких платіжних дорученнях. В підтвердження руху коштів позивачем не долучалось будь-яких інших фінансових документів (банківських виписок, виписок руху коштів по рахункам тощо). Відповідно неможливо прослідкувати такий важливий елемент вказаних правовідносин як зміни в активах позивача та встановити, що валові витрати пов'язані із здійсненням господарської діяльності (факти оплати за придбану с/г продукцію, отримані юридичні послуги; послуги з транспортування, зберігання зерна тощо). А отже, з наданих позивачем документів неможливо достеменно встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням товарів/послуг та їх реалізацією, руху активів тощо.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 року №116126552207, №116226552207, №116326552207, №116426552207.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України надав до суду належні докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 05.12.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Чаку Є.В.
Файдюк В.В.