Справа: № 826/8858/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
09 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.
при секретарі: Гімарі Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 031720 від 09.01.2013р., -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 031720 від 09.01.2013р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року - позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Крім того, представник відповідача подав клопотання про заміну відповідача у справі з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки-розрахунку №231742, позивачем продано автомобіль марки Jaguar X-TYPE за ціною 1000,00 грн. та сплачено 150 грн. (15 %) податкового збору, що відповідачем не заперечується.
В акті перевірки податковий орган посилався на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», з приводу чого суд зазначає наступне.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 p. N 2658-ІП (далі - Закон N 2658).
Відповідно до ст. 9 Закону №2658-ІІІ та ст. 8 Закону України "Про судову експертизу" спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).
Зазначена Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Методика застосовується, зокрема, у разі визначення вартості відокремленого КТЗ для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету (пп. "і" п. 1.4 ст. 1 Методики).
Відповідно до абзацу 38 п. 1.6 ст. 1 Методики ринкова вартість КТЗ (його складників) - це вартість, за яку можливе відчуження КТЗ (його складників) на ринку подібного КТЗ (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.
З урахуванням наведеного, податковий орган, з посиланням на висновки акту експертної оцінки транспортного засобу від 07.07.2010 р. № 01/7/425, складеного Науково-дослідним криміналістичним центром ГУ МВС України в м. Києві, з метою оподаткування ціна, зазначена у графі "вартість" довідки-рахунка, повинна бути не нижчою оціночної вартості такого майна, визначеної в порядку, передбаченому Законом України від 12.07.2001 p. N 2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Отже, враховуючи висновки ухвали ВАС України від 17.11.2014 р., згідно якої факту отримання позивачем іншої суми коштів ніж та, яка зафіксована в довідці-рахунку від 07.07.2010 № КІМ 231742, не встановлено, а відтак доходом позивача від продажу об'єкта рухомого майна є сума коштів, отриманих ним (як продавцем товару) у власність або нарахованих на його користь, а тому при розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає нарахуванню та сплаті, необхідно враховувати суму, яка зафіксована в довідці-рахунку від 07.07.2010 № КІМ 231742.
В той же час, суд касаційної інстанції зазначив, що положення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачають порядок визначення оподатковуваного доходу платника податку від продажу рухомого майна за звичайними цінами.
Відповідно до пп. "е" пп.4.2.9 п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" сукупний оподатковуваний дохід включає дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
Таким чином, наведені положення п. "е" пп.4.2.9 п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначають дохід у вигляді знижки з ціни (вартості) товару, що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін, в разі придбання автомобіля за ціною, що не відповідає його звичайній ціні, як отримане від продавця додаткове благо, яке є оподатковуваним доходом саме покупця, а не продавця товару.
В даному випадку, позивач є продавцем товару, а відтак обов'язок щодо оподаткування додаткових грошових зобов'язань у розмірі знижки несе покупець товару, якому надана така знижка.
При продажу автомобіля, коли одночасно мається дві оцінки (зазначена в біржовій угоді та експертна оцінка) для визначення об'єкту оподаткування приймається не звичайна ціна такого автомобіля визначена експертом, а ціна угоди, оскільки така позиція податкового органу не стосується отримання доходу позивач в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Норми, яка б передбачала нарахування податку продавцю на різницю між сумою продажу, та експертною оцінкою вартості товару, при не отриманні коштів чи доходу в іншому вигляді таким продавцем Закон не містить.
Аналогічна позиція визначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/89826/11 від 05.07.2012 р.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, як вбачається, відповідачем не доведено, що станом на момент продажу позивачем ціну на транспортний засіб, що був предметом угоди, було врегульовано державою.
Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, свобода договору розповсюджується зокрема, на таку істотну умову договору як ціна.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що фізична особа наділена правом вільно визначати ціну товару, крім того, доходом фізичної особи від продажу об'єкта рухомого майна є сума коштів, отриманих продавцем у власності або нарахованих на його користь, з огляду на те, що дійсною базою оподаткування є сума, зафіксована в договорі, контракті, угоді, а тому позивачем не порушено вимоги податкового законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості своїх дій та рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україн, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: О.О. Шостак
І.Л. Желтобрюх
Ухвалу складено у повному обсязі 12.06.2015.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Шостак О.О.
Желтобрюх І.Л.