Головуючий у 1 інстанції - Скріпнік А.І.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
10 червня 2015 року справа №805/5845/14
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., за участю секретаря судового засідання Корадо А.А., представника відповідача Кулініча О.О., за довіреністю від 20.01.2015 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі № 805/5845/14 (головуючий І інстанції Скріпнік А.І.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,-
12 травня 2014 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році, у загальній сумі 4869958,05 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовано скаргу тим, що відповідачем не виконані вимоги чинного законодавства, щодо додержання встановленого нормативу створення робочих місць для інвалідів, що обумовлює притягнення його до відповідальності за невиконання вимог чинного законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення.
Представник позивача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» є юридичною особою.
Відповідачем до позивача було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік від 14.02.2014 року, відповідно до якого у відповідача у 2013 році повинно було працювати 287 штатних працівників-інвалідів, на робочому місці створеному відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закону № 875-XII), проте в звіті зазначено, що фактично у 2013 році були працевлаштовані 212 штатних працівників-інвалідів. Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 64507,03 грн., що підтверджується розрахунком суми позову (а.с. 40).
Відповідно до матеріалів справи відповідачу нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів становить 4838027,25 грн. Також, у відповідності до п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 (далі - Порядок № 70), відповідачу була нарахована пеня в розмірі 31930,80 грн. (а.с.23-24).
Предметом апеляційного оскарження є правомірність нарахування позивачем сум адміністративно-господарських санкції та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів із зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято наказ від 14.02.2013 року № 211 про заходи, по забезпеченню виконання в 2013 році нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, яким на виконання вимог ст. 19 Закону № 875-XII наказано створити в структурних підрозділах в межах штатної кількості резерв робочих місць для комплектування особами , яким на підставі діючого законодавства встановлено інвалідність (а.с.41-46).
Відповідачем протягом 2013 року до центру зайнятості подавались звіти про наявності вакансій для інвалідів за період з січня 2013 року по липень 2013 року за формою № 3-ПН затвердженою наказом Мінпраці України 19.12.2005 року № 420 (а.с.47-71) та звіти за період з серпня 2013 року по грудень 2013 року за формою № 3-ПН затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, разом з характеристиками вакансій та вимог до претендентів (а.с.72-206)
Також, відповідачем протягом 2013 року до начальника Управління соціального захисту населення Єнакієвської міської ради, начальника Управління Пенсвійного фонду України в м. Єнакієве, голові міської ради ветеранів, направлялись листи щодо наявності вакансій для інвалідів з проханням направляти для працевлаштування осіб, які мають групи інвалідності (а.с.207-230)
Надіслання відповідачем інформації в період з січня 2013 року по грудень 2013 року про наявність на підприємстві вакансій для інвалідів та можливість їх працевлаштування та її отримання підтверджується листами Єнакієвського міського центру зайнятості від 22.05.2014 року та 03.06.2014 року, Управляння Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області від 22.05.2014 року, Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради від 22.05.2014 року, громадської організації ветеранів (а.с.231-236)
Крім того, в матеріалах справи містяться копії оголошень в газетні за період 2013 року, щодо наявність на підприємстві вакансій для інвалідів та можливість працевлаштування (а.с.237-248)
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону № 875-XII, Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком № 70.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини восьмої статті 69 ГК України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно з ч.3 ст.18-1 Закону №875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Частиною 1 ст.19 Закону №875-XII закріплено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно з п.2 Порядку №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 50 Закону № 5067-VI, роботодавці беруть участь у здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення шляхом створення умов для реалізації громадянами права на працю.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 5 зазначеного Закону, держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.
Відповідно до пункту 4 статті 3 статті 50 Закону № 5067-VI, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На виконання наведеної норми Міністерством соціальної політики України видано наказ № 316 від 31.05.2013 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання».
Згідно з вимогою пункту 2.1 цього Порядку така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
У статті 218 ГК України закріплено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним порушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналіз положень законодавства дає підстави для висновку про те, що обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Законодавством на підприємство покладається обов'язок створення робочих місць для інвалідів та інформувати про кількість створених робочих місць зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів. Невиконання цього обов'язку зумовлює накладення на суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, крім випадків, коли підприємством буде доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. В той же час обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 02.04.2013 року у справі №21-95а13, яке у відповідності з вимогами ч.1 ст.244-2 КАС України, враховано судом апеляційної інстанції при розгляді справи.
Крім цього, у постанові від 20 червня 2011 року (справа № 21-60а11) Верховний Суд України зазначив, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що Підприємством вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Відповідачем протягом 2013 року подавались щомісячно звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій, в тому числі для інвалідів та запити до територіального центру зайнятості та інших уповноважених органів. Також, відповідачем було прийнято наказ про створення в 2013 році в структурних підрозділах, в межах штатної кількості резерв робочих місць для комплектування особами , яким на підставі діючого законодавства встановлено інвалідність.
Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи, сторонами у справі не заперечуються та не спростовуються.
Таким чином, оскільки відповідачем було створено необхідну кількість робочих місць для інвалідів у 2013 році, завчасно подано звітність та запити до територіального центру зайнятості та інших уповноважених органів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виконання свого обов'язку із забезпечення нормативу робочих місць для інвалідів та недопущення господарського правопорушення.
Позивач всупереч з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, безпідставно та за відсутністю складу правопорушення наклав на відповідача адміністративно-господарські санкції.
Доводи апелянта про те, що звітування відповідача перед центром зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для вказаної категорії осіб, колегія суддів не приймає через необгрунтованість, оскільки сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції, відмови в задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 р. у справі № 805/5845/14 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 р. у справі № 805/5845/14 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено та підписано колегією суддів 10 червня 2015 року.
Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв
Судді: І.А.Васильєва
С.В. Жаботинська