Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.
Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.
09 червня 2015 року справа №805/1208/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Ляшенка Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 р. у справі № 805/1208/15-а (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"" до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання недійсним рішення,-
Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (надалі - позивач, ТДВ «Шахта «Білозерська») звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі (надалі - відповідач, УПФУ м. Добропіллі та Добропільському районі) про визнання недійсним рішення №128/17а від 30.10.2014р.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі про визнання недійсним рішення - задоволено частково. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі №128/17а від 30 жовтня 2014 року про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (ідентифікаційний номер: 36028628, місцезнаходження: 85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул.Строїтельна, буд.17) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати рішення та відмовити в задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 36028628) зареєстрованою Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 01 серпня 2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 1 260 102 0000 000447; місцезнаходження: 85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17 (а.с. 14, 15). Діє на підставі Статуту (а.с. 9 -13). Знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області.
Відповідачем з 07.10.2014р. по 10.10.2014р. проведено позапланову документальну перевірку ТДВ «Шахта «Білозерська» щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2001р. до 01.01.2003р., з 01.01.2004р. до 01.01.2005р., про що складено акт від 10.10.2014р. №187.
Згідно вказаного акта, перевіркою встановлено порушення п.4 ч.2 ст.17 Закону №1058 (у редакції, яка діяла на момент порушення) та п.8.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 10.06.2004р. №7-6 в частині подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування по 17 застрахованих особах (1765705311) за період з 01.01.2001р. до 01.01.2003р., з 01.01.2004р. до 01.01.2005р.
30 жовтня 2014 року УПФУ м. Добропіллі та Добропільському районі прийнято спірне рішення №128/17а про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за подання недостовірних відомостей до ТДВ «Шахта «Білозерська» застосовано фінансову санкцію у розмірі 170,00 грн.
Суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, виходив з того, що управління при прийнятті спірного рішення №128/17а від 30 жовтня 2015 року та накладенні фінансових санкцій на товариство, діяло всупереч вимогам чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI визнано такими, що втратили чинність, ч. 1-9 Закону № 1058-IV.
Відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Абзацом 6 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що чинним законодавством збережено лише порядок стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до 1 січня 2011 року. Відповідно, нарахування відповідачем 30 жовтня 2014 року суми штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004 рік, є неправомірним.
Доводи відповідача стосовно того, що фінансові санкції до позивача застосовані за порушення, які вчинені до 01.01.2011 року спростовуються матеріалами справи. Як вірно зазначив суд першої інстанції ТДВ «Шахта Білозерська» створено на базі майна до Відокремленого підрозділу «Шахта Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля». Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 26.11.2008 року № 619, за п. 3 якого установлено, що ТДВ «Шахта «Білозерська» є правонаступником Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля» у частині прав та обов'язків відповідно до договору оренди, а також прав та обов'язків, пов'язаних з діяльністю Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля» згідно з розподільчим балансом. Оскільки застосування штрафних санкцій відповідачем не пов'язане із заборгованістю зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до 01.01.2011 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування після 01 січня 2011 року відповідачем на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку є протиправним.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 17 Закону України №1058 від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній до 01 січня 2011 року, було передбачено, що страхувальник зобов'язаний: подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Пунктом 1.3 «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового держаного пенсійного страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599, було визначено порядок та строки подання звітності страхувальників до системи персоніфікованого обліку.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача, викладені у апеляційній скарзі суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі № 8051208/15-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання недійсним рішення - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: Л. В. Ястребова
Судді: Д. В. Ляшенко
І.Д. Компанієць