11 червня 2015 рокусправа № П/811/4191/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року в адміністративній справі
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 15.04.2014 № 0002191701, № 0002181701, № 0002171701.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002181701 від 15 квітня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 29555,97 грн. за основним платежем та 14777,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій в частині 5587,49 грн. основного платежу та 2793,75 грн. штрафних фінансових санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002191701 від 15 квітня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36616,66 грн. основного платежу та 18308,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій в частині 5416,66 грн. основного платежу та 2708,33 грн. штрафних фінансових санкцій. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0002171701 від 15 квітня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 94196,41 грн., винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано 8655,05 грн. штрафних санкції в частині 57755,78 грн. єдиного внеску та 5305,68 грн. штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою, відповідно, позов задовольнити в повному обсязі та, в свою чергу, відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, тоді як апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 212/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 04.04.2014.
В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення: п. п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, які є предметом оскарження в судовому порядку.
Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням № 0002191701 та № 0002181701, суд апеляційної інстанції встановив, що в їх основу було покладено висновки, відображені в акті перевірки, згідно з якими позивачем завищено у період березень-червень, серпень 2013 року податковий кредит у загальному розмірі 36616,66 грн. та занижено дохід за 2013 рік у загальному розмірі 183083,30 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат сум за господарськими операціями з ТОВ «Полімексгруп 11», які не носять реального характеру.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Полімексгруп 11» (виконавець) було укладено договір № 7 від 01.04.2013 про надання послуг виготовлення поліграфічної продукції, за умовами якого виконавець надає замовнику послугу згідно замовлення та характеристик, що зазначаються в договорі.
В підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти виконаних робіт рахунки-фактури, акти приймання-передачі товару, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи.
При дослідженні вказаних первинних документів судом апеляційної інстанції встановлено, що останні складені з порушенням вимог чинного законодавства.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Так, у наданих первинних документах відсутні ПІБ уповноважених осіб, які приймали (передавали) товар, що унеможливлює встановлення факту їх отримання. Також в документах відсутні посилання на довіреності, за якими відповідний товар був отриманий.
Крім того позивачем не надано ані під час перевірки, ані до суду замовлення із характеристиками, як того вимагають умови укладеного договору. Відсутні такі характеристики і в самому договорі.
Також судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Полімексгруп 11» (експедитор) було укладено договір на транспортно-експедиторьске обслуговування № 6 від 01.11.2012, за умовами якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником, підписаних уповноваженим представником замовника.
На виконання умов договору сторонами складені акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, виписані податкові накладні та проведено оплату, що підтверджується копіями платіжних доручень. Вказані документи долучені до матеріалів справи.
Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що з первинних документів не можливо встановити характер правовідносин, адже акти виконаних робіт не містять зміст та обсяг наданих послуг, а містять інформацію щодо наданої послуги « аванс за транспортно-експедиційні послуги» та «доплати за транспортно-експедиційні послуги».
Акти виконаних робіт не містять ПІБ замовника та виконавця послуг, номер та дату довіреності, видану на ім'я уповноваженої особи, яку також не було надано ані до перевірки, ані до суду.
Крім того, надані товарно-транспортні накладні не відповідають законодавчо затвердженій формі, що позбавляє їх статусу первинного документу.
Не були надані позивачем й письмові заявки на транспортно-експедиційні послуги, як того вимагають умови договору.
Також позивач (замовник) уклав з ТОВ «Полімексгруп 11» (виконавець) договір від 01.11.2012 про надання юридичних послуг, на виконання якого були виписані податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи. Оплату за отримані послуги проведено на підставі платіжних доручень, копії яких також містяться в матеріалах справи.
Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що зі складних актів виконаних робіт не можливо встановити які саме юридичні послуги були надані ТОВ «Полімексгруп 11» та отримані позивачем. Крім того акти виконаних робіт та рахунки-фактури не дають можливість встановити особи їх підписантів через відсутність зазначення їх ПІБ.
Таким чином, аналіз первинних документів, наданих позивачем, дає можливість дійти висновку, що останнім не підтверджено достатніми та належними документами бухгалтерського обліку та звітності факт реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Полімексгруп 11».
Крім того судом першої не надано належної оцінки складеним податковим накладним, які не містять ПІБ особи, що їх склала, як того вимагає форма податкової накладної, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1333/20071 (чинного в момент спірних правовідносин).
Вищевказане свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цілому.
При цьому суд першої інстанції помилково припустився до аналізу податкової звітності та арифметичних розрахунків платника податків та податкового органу, адже вказані обставини не є предметом судового розгляду та не відносяться до об'єкту доказування.
За приписами ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Щодо оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002171701 від 15.04.2014, судом першої інстанції вірно встановлено, що позиція податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу в серпні-грудні 2011 року, обчисленої з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що наведена в таблиці акту в розмірі 44015,70 грн., є правомірною, що підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили. В свою чергу судовим рішенням, яке набрало законної сили, спростовується позиція податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу в січні-червні та жовтні-листопаді 2012 року, обчисленої з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що наведена в таблиці акту в розмірі 139360,12 грн.
Висновки суду першої інстанції в цій частині не спростовані ані позивачем, ані податковим органом належними та допустимими доказами, а тому постанова в цій частині є законною та обґрунтованою.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а окремі висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до постановлення помилкового судового рішення, що тягне за собою його скасування із прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року в адміністративній справі № П/811/4191/14 скасувати.
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0002171701 від 15 квітня 2014 року в частині нарахування 57755,78 грн. єдиного внеску та застосування 5305,68 грн. штрафних санкцій.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 15 червня 2015 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова