04 червня 2015 року
справа № 804/6844/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі № 804/6844/14 за адміністративним позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 р. №00011808262201 про визначення сум податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 398409,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 56116,75 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року адміністративний позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено.
Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, зазначили, що суд прийняв законне і обґрунтоване рішення і підстави для його скасування відсутні.
Відповідач не направив у судове засідання свого представника, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця” є відокремленим структурним підрозділом, який входить до складу Державного підприємства “Придніпровська залізниця” та не є юридичною особою.
У період з 17.02.2014 р. по 04.04.2014 р. відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків і зборів, дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт №30/08-26-22-11/01074584 від 11.04.2014 р..
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00011808262201 від 29.04.2014 р., яким ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця” збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “Податок на прибуток” у розмірі 454525,75 грн., з них: основний платіж - 398409,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 56116,75 грн.
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.
Статтею 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку на прибуток є управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Підпунктами 138.1, 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідач стверджує, що позивачем завищено собівартість реалізованих робіт (послуг), віднесену до витрат підприємства, на вартість загальновиробничих витрат, які в бухгалтерському обліку не були списані на субрахунки рахунку 23 “Виробництво” за відповідним підрозділом, а в податковому не розподілені на собівартість виконаних робіт від реалізації яких отриманий дохід і на собівартість виконаних і переданих робіт структурним підрозділам Державного підприємства “Придніпровська залізниця”. Порушення виникло внаслідок ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого законодавством порядку.
Перевіркою встановлено, що облік витрат допоміжного виробництва, пов'язаних з виконанням робіт та надання послуг, ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця” здійснює на субрахунках бухгалтерського рахунку 23 “Виробництво”.
В залежності від замовника робіт та послуг, витрати, що накопичуються на субрахунках бухгалтерського рахунку 23 “Виробництво”, в податковому обліку підприємства включаються або не включаються до рядку 05.1 “Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)” Декларацій, що подаються за місцем реєстрації ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, тобто до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області.
Витрати, понесені у зв'язку з виконанням робіт (послуг) для структурних підрозділів Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” в даному випадку не отримує дохід) не включаються до витрат, що відображаються в деклараціях. Дані витрати оформлюються авізо і передаються структурним підрозділам Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, для яких були виконані ті чи інші роботи (послуг), для подальшого обліку.
Витрати на виконання робіт (послуг) на замовлення сторонніх підприємств і організацій, понесення яких передбачає отримання доходу, ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця” відображає в Деклараціях, що подаються до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства витрати, що накопичуються на субрахунках бухгалтерського рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” підприємством не відносяться на рахунки 23 “Виробництво” за відповідним підрозділом, а у загальній сумі списуються в Дт 9032 “Собівартість реалізованих послуг з ватажних перевезень”, тобто збільшують виробничу собівартість лише тих робіт (послуг), що виконуються на замовлення сторонніх організацій.
Одночасно, до складу собівартості робіт (послуг), що виконуються для власних потреб структурних підрозділів Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, виконання яких не передбачає отримання доходу, не включається вартість загальновиробничих витрат. Загальновиробничі витрати, що понесені підприємством для власних потреб структурних підрозділів Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, повинні бути передані у складі виробничої собівартості виконаних робіт (послуг) відповідним підрозділам.
Таким чином, відповідач вважає, що в порушення вимог діючого законодавства, загальновиробничі витрати залишаються у складі витрат ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця” та завищують собівартість реалізованих робіт (послуг), у зв'язку з чим занижується сума доходу, який є об'єктом оподаткування податком на прибуток.
Суд першої інстанції вказав на помилковість таких висновків, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з п. 13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку окремих господарських операцій в основній діяльності залізничного транспорту, затверджених наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 31.01.2003 р. №29-ЦЗ та погоджених листом Міністерства фінансів України №053-3915 від 14.02.2003 р., положення яких не суперечать Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, механізовані дистанції вантажно-розвантажувальних робіт за виконані роботи (послуги) для станцій та інших підрозділів своєї залізниці виписують і направляють повідомлення (авізо) та відображають суму витрат за виконані вантажно-розвантажувальні операції за дебетом субрахунку 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки” та кредитом субрахунку 2333 “Господарство вантажної та комерційної роботи”. Підрозділи, для яких виконані вказані роботи, суму витрат згідно отриманого та підтвердженого повідомлення (авізо) відображають за дебетом відповідних субрахунків обліку витрат рахунку 23 “Виробництво” за елементом “Інші витрати” і відповідними статтями Номенклатури витрат та кредитом субрахунку 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”.
Витрати з виконання вантажно-розвантажувальних робіт на сторону механізовані дистанції вантажно-розвантажувальних робіт відображають за дебетом субрахунку 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг” та кредитом субрахунку 2333 “Господарство вантажної та комерційної роботи”. Вартість виконаних вантажно-розвантажувальних робіт на сторону відображається за дебетом субрахунку 682 “Внутрішні розрахунки” - в разі пред'явлення рахунку іншій залізниці України, рахунку 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” - стороннім підприємствам і кредитом субрахунку 7050 “Дохід від вантажної та комерційної роботи”.
Позивач наполягав, що не передбачено передачу загальновиробничих витрат, що понесені останнім для власних потреб структурних підрозділів Державного підприємства “Придніпровська залізниця” цим структурним підрозділам, тому висновки податкової не відповідають вимогам законодавства.
Судом першої інстанції встановлено наявність у ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця” витрат, пов'язаних з виконанням вантажно-розвантажувальних робіт для інших структурних підрозділів Державного підприємства “Придніпровська залізниця”.
В даному випадку спірним питанням є залишення таких витрат у складі витрат ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, оскільки податкова вважає, що ці роботи не передбачають отримання доходу, а отже повинні бути передані підрозділам, для яких були виконані ті роботи.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
На підставі ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. Управлінський облік переважно полягає в обліку і контролі за витратами підприємства.
Витрати визнаються витратами підприємства одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
У податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.
Зазначені витрати відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому їх було здійснено.
Позивач та його структурні підрозділи, зокрема ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, здійснюють діяльність, яка спрямована на отримання доходу. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця” безпосередньо з метою отримання прибутку.
Будь-яких обмежень для включення до загальновиробничих витрат, використаних ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця” для отримання доходу шляхом здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, законодавство не містить, як і обов'язку передачі таких витрат підрозділам, для яких виконуються роботи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок відповідача про неправомірне залишення загальновиробничих витрат у складі витрат ВСП “Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” Державного підприємства “Придніпровська залізниця” та завищення собівартості реалізованих робіт є безпідставним.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі № 804/6844/14 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 15.06.2015р..
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак