"08" квітня 2010 р. справа № 2а-134/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Кожана М.П. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Дегтярьові Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу
на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2009 р.
у справі № 2а-134/09 (категорія статобліку - 2.19.6)
за позовом: ОСОБА_1, м. Кривий Ріг
до: Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу
про: визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги та зобов'язання виплатити вказану допомогу в подальшому, -
08.01.2009 р. позивач звернувся до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу (далі -УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу) про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з останнього, з урахуванням уточнених позовних вимог, недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. включно у сумі 3891 грн. 90 коп., зобов'язання відповідача надалі виплачувати соціальну допомогу згідно вимог чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позов також містив заяву про поновлення строку звернення до суду.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2009 р. у справі №2а-134/09 позовні вимоги задоволено частково, визнано дії відповідача неправомірними, стягнуто з УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. включно в розмірі 703 грн. 66 коп. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно в розмірі 715 грн. 20 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 24.06.2009 р. у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилкове застосування судом норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Зазначає, що відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт вважає, що діяв відповідно до чинного законодавства, що виключає підстави для задоволення позову.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких вказує, що суд першої інстанції всебічно дослідив всі обставини цієї справи, вивчив докази та виніс постанову у відповідності з діючим законодавством України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився 25.01.1938 р., і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни»у 2006, 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховане виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а у 2008 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, районний суд зазначив, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року також були правильно визначені судом попередньої інстанції.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Отже, судом правомірно визначені періоди протягом яких дії Управління Пенсійного фонду щодо перерахунку та виплати щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»були неправомірними.
До того ж, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині подальшого проведення перерахунку та здійснення виплат позивачу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
Отже, колегія суддів погоджується з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання бездіяльності відповідача неправомірною.
Однак, суд першої інстанції всупереч діючому законодавству стягнув з Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на користь позивача заборгованість з виплати щомісячної державної соціальної допомоги.
Таке рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки кошторис відповідача як установи не передбачає відповідних асигнувань. Крім того, відповідач згідно діючого законодавства не несе відповідальності за боргами держави. Межі відповідальності Управління у спірних правовідносинах визначені функціями, що покладе на органи Пенсійного фонду. До них, зокрема, відноситься обов'язок здійснити дії щодо нарахування пенсійних виплат та визначити суми, які підлягають виплаті позивачу за рахунок відповідних бюджетів.
Отже, рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для його скасування, а також задоволення позову, виходячи з функцій, які виконує відповідач у спірних правовідносинах.
Дослідивши обставини справи та доводи сторін стосовно застосування строків звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Враховуючи похилий вік позивача, наведені ним в позові причини пропуску строку звернення до суду, а також враховуючи неодноразове внесення законодавцем змін до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р., якими призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір надбавки до пенсії, що вочевидь заважало позивачу розумітися в нормах Законів та дотриматися визначеного КАС України річного строку звернення до суду, слід дійти висновку про відсутність підстав для застосування до позивача негативних наслідків пропущення строку звернення до суду за захистом порушеного права та необхідності задоволення його клопотання.
На підставі викладеного, позовні вимоги слід задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
Доводи апелянта стосовно того, що УПФУ є неналежним відповідачем, оскільки відповідні бюджетні кошти відсутні, не приймаються, виходячи з такого.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та вчинення дій по виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»-покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу слід задовольнити частково. Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2009 р. скасувати. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовними вимогами з 09 липня 2007 р. Позов задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207
Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2009 р. - скасувати.
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовними вимогами з 09 липня 2007 р.
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанову виготовлено у повному обсязі 11.05.2010 р.
Головуючий суддя Л.П.Туркіна
суддя М. П. Кожан
суддя О. А. Проценко