11 червня 2015 рокусправа № 0826/915/2012
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченко В.Є.,
суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державного земельного агентства у Запорізькій області на постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року у справі №0826/915/2012 за позовом ОСОБА_1 до Черніговської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа: Широкоярська сільська рада Чернігівського району Запорізької області, відділ Держземагентства у Токмацькому районі Запорізької області про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 31 серпня 2012 року звернувся до суду з позовом до Черніговської районної державної адміністрації Запорізької області, згідно з яким, просить зобов'язати відповідача виділити із земель резервного фонду державної власності Широкоярської сільської ради Чернігівського району земельну ділянку розміром 12,4 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №017742 від 03 березня 2001 року виданого на підставі розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації №33 від 23 березня 2000 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що йому відповідно до заповіту заповідано належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку, що знаходиться на території Широкоярської сільської ради Чернігівського району Запорізької області. Право власності ОСОБА_3 підтверджується державним актом на право приватної власності на землю. Однак, як вбачається з відповіді відділу Держкомзему у Чернігівському районі Запорізької області, відділ не володіє даними щодо місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2, оскільки в архіві відділу відсутнє розпорядження про передачу даної земельної ділянки у власність, а також відсутні книги записів державних актів на право приватної власності на землю. У зв'язку з тим, що ця земельна ділянка не пройшла реєстрацію у відповідних органах, на цей час вона наслоєна на земельні ділянки інших власників, а тому позивач вважає, що земельна ділянка повинна бути виділена в іншій місцевості з земель резервного фонду державної власності Широкоярської сільської ради Чернігівського району.
Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.
Постанова суду мотивована тим, що позивач має всі законні підстави для отримання із земель резервного фонду земельної ділянки розміром 12,4 га.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Головне управління Державного земельного агентства у Запорізькій області оскаржило її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував, що виділення в розумінні ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» спірної земельної ділянки у натурі (на місцевості) власнику земельної ділянки (паю) вже відбулось, оскільки нам отримано державний акт на право приватної власності.
Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 30 березня 2008 року померла ОСОБА_2.
Відповідно до заповіту позивачу заповідано належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку, що знаходиться на території Широкоярської сільської ради Чернігівського району Запорізької області. У визначений законом строк позивач звернувся до нотаріуса з питанням прийняття спадщини.
Відповідно до листа №522 від 26 квітня 2012 року відповідач повідомив позивача, що надати копію графічного матеріалу на ОСОБА_2 із зазначенням меж цієї земельної ділянки не можливо через відсутність будь-якого графічного матеріалу в документації. Зазначив що відділ не володіє даними щодо місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2, так як в архіві відділу відсутнє розпорядження Чернігівської РДА від 23 березня 2000 року №33, згідно якого передавалась у приватну власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також книга записів державних актів на право приватної власності на землю.
Згідно з довідкою Широкоярської сільської ради ОСОБА_4 з 2000 року мала в користуванні земельний пай в розмірі 12,40 га, який після її смерті перейшов у спадщину ОСОБА_1, який продовжував обробляти зазначену землю та сплачувати за неї податок.
Враховуючи вказані обставини позивач вважає, що відповідач повинен виділити йому із земель резервного фонду державної власності Широкоярської сільської ради Чернігівського району земельну ділянку розміром 12,4 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №017742 від 03 березня 2001 року.
Зобов'язання відповідача виділити із земель резервного фонду державної власності земельну ділянку є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача виділити позивачу із земель резервного фонду державної власності земельну ділянку розміром 12,4 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №017742 від 03 березня 2001 року.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської,
селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
Між тим виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 відбулось, що підтверджується державним актом на право приватної власності (а.с. 10).
Згідно з довідкою Широкоярської сільської ради № 405 від 17.05.2012 року позивач продовжує обробляти землю, яка перейшла йому у спадщину від ОСОБА_2 та сплачувати за неї податок (а.с. 14).
Отже, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про необхідність виділення позивачу із земель резервного фонду державної власності Широкоярської сільської ради Чернігівського району земельну ділянку розміром 12,4 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №017742 від 03 березня 2001 року виданого на підставі розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації №33 від 23 березня 2000 року, оскільки виділення земельної ділянки вже відбулось.
Крім того в своїй заяві позивач зазначає про порушення його права власності на земельну ділянку. Однак, в матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем спадщини ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянку розміром 12,4 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №017742 від 03 березня 2001 року виданого на підставі розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації №33 від 23 березня 2000 року.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державного земельного агентства у Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року у справі № 0826/915/2012- скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 15 червня 2015 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко