09 червня 2015 рокусправа № 804/2730/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.
суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.
за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015р. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015р. позов задоволено.
Суд постановив визнати протиправними та скасувати прийняті Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області:
- податкові повідомлення-рішення №0011421703, №0011413703 від 13.10.2014р.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0015761703 від 19.12.2014р.;
- рішення про застосування штрафних санкцій №0011411703 від 13.10.2014р.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не враховано, що господарські операції позивача з контрагентами-постачальниками не підтверджено стосовно реального здійснення операцій, витрати та податковий кредит позивачем сформовано неправомірно.
Представник відповідача не з'явився, повістку отримав 08.05.2015.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем складено акт перевірки №2753/04-07-17-03.2994618930 від 26.09.2014.
Актом перевірки встановлено порушення п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, ст.203 Цивільного кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 13545,74грн., в т.ч. за 2012р. у розмірі 1005,00грн., за 2013р. у розмірі 12540,74грн.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 16721,00грн., в т.ч. за березень 2013р. - 6681,00грн., за жовтень 2013р. - 3344,00грн., листопад 2013р. - 3348,00грн., за грудень 2013р. - 3348,00грн.
- абз.2 п.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 25879,62грн., в т.ч. за 2012р. на суму 2324,90грн., за 2013р. - на суму 23554,72грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0011421703, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 16721грн., за штрафними санкціями 8360,50грн. та №0011431703, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 13545,74грн, за штрафними санкціями 3386,44грн. та рішення від 13.10.2014р. №0011411703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 25879,62грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1410,23грн.
Також у період з 19.11.2014р. по 21.11.2014р. відповідачем на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу від 19.11.2014р. №1572 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 12.01.2011р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 12.01.2011р. по 31.12.2013р. за результатами якої був складений акт №3577/04-07-17-03.29946189 від 21.11.2014р. за висновками якого встановлено наступні порушення, а саме:
- п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, ст.203 Цивільного кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 13545,74грн., в т.ч. за 2012р. у розмірі 1005 грн., за 2013р. у розмірі 12540,74грн.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 16721,00грн., в т.ч. за березень 2013р. - 6681грн., за жовтень 2013р. - 3344грн., листопад 2013р. - 3348грн., за грудень 2013р. - 3348грн.
- абз.2 п.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 25879,62грн., в т.ч. за 2012р. на суму 2324,90грн., за 2013р. - на суму 23554,72грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки податковою інспекцією було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.12.2014р. №Ф-0015761703 на суму 25879,62грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 13.10.2014р. №0011421703, від 13.10.2014р. №0011413703, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.12.2014р. №Ф-0015761703 та рішення №0011411703 від 13.10.2014р. з підстав порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача - ПП «Алкіона», ТОВ «АСТ-КОНСАЛТІНГ», ТОВ «КОМСЕРВІС ПЛЮС», оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків - покупця товару права на формування податкового кредиту за умови порушення вимог податкового законодавства контрагентами.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підсиав.
Судом першої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у своїй діяльності використовував вантажний автомобіль марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1, напівпричеп-бортовий KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_2 та згідно договору оренди транспортного засобу від 17.07.2013р. - сідловий тягач RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_3 та напівпричеп сідловий марки KOGEL, реєстраційний номер НОМЕР_4, що підтверджується змістом актів перевірки (а.с. 20, 188).
У перевіряємому періоді позивач використовував працю 6 робітників, що підтверджується даними у актах перевірки від 26.09.2014р. та 21.11.2014р.
У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ПП «Алкіона», ТОВ «АСТ-КОНСАЛТІНГ», ТОВ «ПРОМТЕХСНАБ», ТОВ «КОМСЕРВІС ПЛЮС» з приводу придбання у вказаних контрагентів запасних частин для ремонту вантажного транспорту та палива.
Матеріали справи містять договір поставки №03.05/195 від 05.03.2013 з ПП «Алкіона», договір поставки №10.30.13/989 від 30.10.2013 з ТОВ «АСТ-КОНСАЛТІНГ», договір поставки №11.21.13/561 від 21.11.2013 з ТОВ «КОМСЕРВІС ПЛЮС».
Факт реального здійснення господарських операції за вказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату позивачем за придбаний товар, де у складі вартості товару, позивачем, у тому числі сплачена і сума ПДВ.
Постачання запчастин за вищевказаними договорами було здійснено шляхом самовивозу транспортом позивача з подальшим використанням їх у господарській діяльності позивача - ремонту транспорту позивача, що підтверджується копіями актів списання, які наявні у справі.
У відповідності п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій з ПП «Алкіона», ТОВ «АСТ-КОНСАЛТІНГ», ТОВ «КОМСЕРВІС ПЛЮС», суми по яких позивачем включені до складу валових витрат податкового кредиту.
Наявні докази транспортування сплати за поставку з врахуванням ПДВ, податкові накладні, докази використання запчастин у власній господарській діяльності.
Доводи апеляційної скарги є помилковими, оскільки формування суб'єктом господарювання валових витрат податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).
Судом першої інстанції вірно не прийняті до уваги доводи відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2012р. внаслідок придбання дизельного палива у ПВКП «ПРОМТЕХСНАБ» 29.12.2012р. за видатковою накладною №687 на загальну суму з ПДВ 8040грн., сума ПДВ 6700грн., яке на думку відповідача, не використовувалося позивачем у господарській діяльності, а використовувалося у 2013р., оскільки у даному випадку, як зазначив представник позивача, позивачем була лише допущена помилка при відображенні витрат, яка не може свідчити про навмисне завищення позивачем фактично понесених витрат.
Висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження суми нарахованого єдиного внеску також спростовується, оскільки матеріалами справи не підтвердилась позиція податкового органу про заниження суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015р. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш