"10" червня 2015 р. справа № 804/4706/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі № 804/4706/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Марганець Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача прийняти до заліку суми виплачених пенсій по інвалідності за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. в розмірі 152,34 грн. та включити їх до актів звірки.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що витрати Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області (далі - УПФУ) з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян, каліцтво яке заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав, повинні відшкодовуватися Фондом соцстраху.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивачем були понесені витрати з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території республік колишнього СРСР та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за грудень 2014 року 29-ти особам-пенсіонерам,в тому числі пенсіонеру ОСОБА_1 в розмірі 152,34 грн.
Вказана сума була включена позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Як вбачається з акту звірки, відповідачем сума пенсії, виплачена ОСОБА_1, не була прийнята до заліку у зв'язку з відсутністю на думку відповідача підстав для цього.
При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом статей 25, 26 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, статті 7 Закону України від 22лютого 2001 року № 2272-III "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", статей 2, 24 та пункту 3 розділу XI "Прикінцеві положення» Закону №1105-XIV, статті 27 Закону України від 5листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами УПФУ - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування..
Разом з тим колегія суддів зазначає, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі - Порядок), який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 (далі по тексту - Порядок), на який позивач посилається як на підставу позову, не врегульовує спірних відносин, які виникли в даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Зазначені акти після їх підписання надсилаються до вищестоящих органів УПФУ та Фонду і після звірок та уточнень є підставою для здійснення розрахунків щодо відшкодування останнім здійснених органами УПФУ витрат (пункти 6 та 7 Порядку).
У випадку відсутності згоди на включення в акт щомісячної звірки вказаних розрахунків з боку органу Фонду, вимоги про відшкодування таких сум повинні вирішуватись в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в?имога про стягнення заборгованості, пов'язаної з виплатою пенсій, повністю кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Вимога ж щодо зобов'язання підписати акт звірки розрахована на відсутність спору, а тому не підлягає задоволенню при вирішенні вказаних правовідносин.
Зазначений висновок судовою колегією здійснений виходячи з правової позиції Верховного Суду України, викладеної, зокрема, у постановах від 20 березня 2007 року (справа № 21-1087во06) та від 5 грудня 2011 року (справа № 21-333а11), яка відповідно до вимог ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 2442 КАС України повинна враховуватись судами при застосуванні правових норм в аналогічних правовідносинах.
Оскільки позивачем не було пред'явлено до відповідача у встановленому законом порядку позову про проведення відшкодування відповідних коштів, а вимоги про зобов'язання прийняти до заліку та включити в акти щомісячних звірок певні суми не можуть бути задоволені через наявність спору між сторонами із цього приводу, то апеляційний суд приходить до висновку про неможливість задоволення заявлених УПФУ в Томаківському районі Дніпропетровської області у даній справі позовних вимог, про що правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні, а апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі № 804/4706/15 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко