10 червня 2015 р. Справа № 903/404/15
за позовом фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten")
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА"
про зобов'язання повернення іноземних інвестицій
Суддя Філатова С.Т.
за участю представників сторін:
від позивача: Носовський А.Г., власник, Крючков В.О., договір про надання правової допомоги від 16.06.2014р.
від відповідача: Шевчук В.В., дов. від 17.02.2015р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не було заявлено. В судовому засіданні згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.
У відповідності до ст. 81-1 ГПК України за усним клопотанням позивача здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суть спору:
Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten") звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА" та просить зобов'язати повернути іноземні інвестиції у статутному капіталі ТзОВ "БРУМА", а саме: два деревообробні станки рамного типу Авангард РМ-50М; дві сушильні камери польського виробництва фірми "Leko"LK-CDR-50; водогнагрійний насос Hamec KWX 800; автоматичний спалювач AZSD-500; станок обробки "3в1" FWOV-500; цвяхозбивальний станок "Bostich" торцювальний станок для виробництва шашки для піддона з бруса Lignuma MMN, шляхом допуску н7а територію ТзОВ "БРУМА" представників фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" для здійснення демонтажу вищезазначеного обладнання.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
З 2012 року фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" відповідно до законодавства України виступила співучасником товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА", здійснивши іноземну інвестицію шляхом вкладення в статутний капітал товариства майна на суму 158 600,00 євро, що складає 50 % від загального статутного капіталу відповідача. Іншим учасником товариства виступила громадянка України Мар'юсік Олена Євгенівна, яка вклала в статутний капітал ТзОВ "БРУМА" 2 798 479,29 грн., що складає відповідно 50 % в статутному капіталі товариства.
Починаючи з кінця 2013 та протягом усього 2014 року посадові особи відповідача та другий співвласник навмисно не здійснюють допуск та нехтують правом представника позивача в особі власника та директора Науманн-Носовського А.Г. на надання будь-якої поточної інформації про діяльність товариства; тривалий час ухиляються від проведення загальних зборів учасників ТзОВ "БРУМА", проведення аудиторської перевірки на законну вимогу позивача, передбачену статутом товариства; здійснюють дії щодо недопуску представника іноземного інвестора на територію товариства, що мало місце 14.11.2014 р.
15 серпня 2014 року фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" направила на адресу відповідача та Мар'юсік О. Є. заяву про вихід з ТзОВ "БРУМА". Вищевказані заяви були навмисно не отримані відповідачем та Мар'юсік О.Є., що засвідчується листом Волинської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 15-9-1208 від 01.12.2014 p., в якому вказуються факти відмови відповідача та Мар'юсік О.Є. від отримання вищевказаних поштових відправлень.
Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" зверталася до господарського суду Волинської області з позовом про зобов'язання державної реєстрації проведення змін в установчих документах та зобов'язання здійснити повернення іноземних інвестицій у статутному капіталі та сплату дивідендів від господарської діяльності. За даним позовом господарським судом Волинської області винесено рішення у справі № 903/1300/14 від 10.03.2015 року, яким зобов'язано ТзОВ "БРУМА" до державної реєстрації проведення змін в установчих документах ТзОВ "БРУМА" у зв'язку зі зміною складу учасників шляхом виходу фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН".
На даний час фірма "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" не є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА", тому інвестиційна діяльність фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" припинена.
В підтвердження внесення іноземних інвестицій подав дублікати інформаційних повідомлень про внесення іноземних інвестицій (а.с. 18-23).
27.04.2015р. звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: два деревообробні станки типу Авангард РМ-50М, дві сушильні камери польського виробництва фірми LEKO LK-CDR-50, водонагрівний котел Hamec KWX 800 та автоматичний спалювач AZSD-500, станок обробки " 3в1" FWOV-800, цвяхозбиральний станок "Bostich", торцювальний станок для виробництва дошки та шашки піддона Lignuma MMN-8, яке знаходиться у ТзОВ "БРУМА" за адресою Ковельський район, с.Доротище, вул. Лесі Українки, 49 та заборони використовувати вищезазначене майно. Крім того, просить надати безперешкодний доступ у будь-який час на територію ТзОВ "БРУМА" власнику фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten") Науманн-Носовському А.Г. особисто та його представнику, мотивуючи тим, що на даний момент майно, яке внесено фірмою "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten"), як іноземні інвестиції, наявне у відповідача і може бути відчужене або переведене на інші юридичні особи без згоди позивача.
Заяву обґрунтовано тим, що відповідач використовує майно, що є об'єктом іноземних інвестицій, та не належить йому на праві власності і надане для здійснення господарської діяльності, що приносить йому прибуток. Тим самим, використання вищезазначеного майна відповідачем завдає позивачеві матеріальної шкоди, адже при використанні обладнання зношуються його технічні властивості та втрачається його матеріальна цінність. При цьому іноземний інвестор жодного разу за весь період діяльності підприємства не отримував та не отримує дивіденди.
Стверджує, що на даний момент є інформація про те, що вищеперераховане майно може зникнути, оскільки відповідачем та третіми особами постійно здійснюється недопуск іноземного інвестора на територію ТзОВ "БРУМА", неодноразово робились і продовжують здійснюватись спроби та подаються незрозумілі документи для виведення майна. Відповідач відкрито здійснює підготовчі дії, які свідчать про потенційну можливість та бажання ТзОВ "БРУМА" здійснити незаконне відчуження іноземних інвестицій.
Повідомляє, що за зверненням інвестора для унеможливлення втрати всього інвестованого "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten") майна було відкрито кримінальне провадження №12014030110000774 від 28.08.2014 року.
Відповідач позов заперечив у запереченні від 12.05.2015р., мотивуючи тим, що станом на день розгляду спору ТзОВ «БРУМА» не отримувало ні рішення фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" про зупинення інвестиційної діяльності, ні заяви про повернення інвестиції, ні повідомлення державних органів про анулювання інвестицій.
Зауважує, що заява від 15.08.2014р., на яку посилається позивач, стосується виходу фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" зі складу учасників товариства в порядку, передбаченому ЗУ «Про господарські товариства». Вказаної заяви товариство не отримувало. Водночас, Закони України «Про інвестиційну діяльність» та «Про режим іноземного інвестування» являються спеціальними по відношенню до ЗУ «Про господарські товариства» і саме такі законодавчі акти підлягають до застосування.
Повідомляє, що на розгляді у Волинському окружному адміністративному суді перебуває справа за позовом ТОВ «БРУМА» до Волинської обласної державної адміністрації про скасування рішень Волинської ОДА про реєстрацію інвестицій.
Вважає, що в матеріалах господарської справи відсутні докази законності внесення майна саме в режимі інвестицій та не долучено докази фактичної передачі майна у статутний фонд ТзОВ «БРУМА». Сам факт реєстрації переданого майна як іноземної інвестиції не являється доказом передачі такого майна у розпорядження ТзОВ «БРУМА»
Стверджує, що посилання позивача на те, що товариство не збирало загальні збори, являються неправдивими. ТзОВ «БРУМА» за останній період тричі скликало загальні збори учасників, проте жодного разу представники фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" не з'являлись на загальні збори, а щоразу надсилали листи відписки. Саме на загальних зборах товариства вирішуються усі питання діяльності товариства, в тому числі і такі, як вихід учасників, розподіл прибутків, повернення майна. З яких міркувань позивач не являвся на загальні збори товариства, а щоразу звертався до суду, відповідачу невідомо. Позивачем систематично не виконувались обов'язки учасника товариства в частині участі в управління товариством шляхом участі в загальних зборах.
08.06.2015р. відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №803/805/15-а за позовом ТЗОВ «БРУМА» до Волинської ОДА про визнання рішень Волинської ОДА, що оформлені інформаційними повідомленнями від 26.03.2012р.. 24.01.2014р., 07.06.2012р., 13.06.2013р., 05.06.2012р. про внесення іноземних інвестицій протиправними, мотивуючи тим, що правовий статус майна, яке являється предметом розгляду в даному спорі, встановлюється рішенням Волинської ОДА. Саме прийняття органом виконавчої влади рішення про визначення майна іноземною інвестицією являється доказом, що майно являється внесеним як іноземна інвестиція. Відтак, сумніви щодо законності вищезазначених рішень Волинської ОДА призводить до того, що майно не буде являтися інвестиційним і до нього слід застосовувати ЗУ «Про господарські товариства» та Господарський кодекс України.
Отже, до моменту вирішення адміністративного спору відсутня можливість з'ясувати, який же правовий статус майна, що внесене у статутний фонд ТЗОВ «БРУМА», а відтак, яке застосовувати законодавство до спірних правовідносин.
У додаткових поясненнях від 09.06.2015р. позивач вказав, що іноземний інвестор фірма «НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН» здійснила іноземні інвестиції у натуральній формі (деревообробне обладнання) у ТзОВ «БРУМА». Внесені іноземні інвестиції були зареєстровані у встановленому законодавством України порядку. Припинення інвестиційної діяльності було здійснено в першу чергу рішенням позивача про вихід із складу учасників ТзОВ «БРУМА», потім на адресу відповідача було направлено декілька заяв про повернення іноземних інвестицій.
В пункті 1.1. Статуту ТзОВ «БРУМА» вказано, що товариство з обмеженою відповідальністю «БРУМА» є підприємством з іноземними інвестиціями. Частиною 6 статті 116 Господарського кодексу України вказується, що правовий статус та порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами. Тобто законодавець у вищевказаній нормі визначив спеціальні норми регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями. Аналогічну думку законодавець висловлює в статті 400 Господарського кодексу України, відповідно до якої, відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Отже, іноземний інвестор є спеціальним суб'єктом господарського права, а його правовий статус та правові гарантії регулюються Господарським кодексом України та Законом України «Про режим іноземного інвестування». Закон України «Про господарські товариства» не є спеціальним нормативно-правовим актом щодо іноземних інвестицій.
Статут підприємства є локальним правовим актом та повинен відповідати чинному законодавству та не обмежувати передбачених законами прав та інтересів учасників товариства.
В Статуті ТзОВ «БРУМА» немає пункту, котрий регулював би повністю та детально процедуру повернення інвестицій учасників при виході із товариства. Є лише п.5.7., у которому частково згадується про один варіант повернення майна, а саме про оплату вартості майна при виході, з посиланням на чинне законодавство. Тлумачення п. 5.7. Статуту означає, що учасники уточнили процедуру лише по одному із варіантів повернення інвестицій - оплата вартості майна, а інший варіант - повернення майна в натуральній формі регулюється чинним законодавством (змінити щось або відмінити таке право сторони не мали повноважень, адже законами чітко визначено право інвестора обирати форму повернення майна). В ситуації виходу з товариства «БРУМА» учасники повинні керуватись законодавчою базою України, зокрема, застосовувати ст. 399 Господарського індексу України та ст. 11 Закону України «Про режим іноземного інвестування».
Іноземний інвестор Фірма «НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН», підписуючи статут, не відмовлявся від свого права (передбаченого цим законодавством) при виході з товариства отримати повернення своїх інвестицій у товарній формі.
Розгляд справи неодноразово відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неподанням всіх витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів.
У судовому засіданні 09.06.2015р. згідно ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.06.2015р. до 10год. 00хв. у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 26.05.2015р. - неподачею статуту товариства в новій редакції, затвердженого зборами засновників (учасників) ТзОВ "БРУМА" (протокол №6 від 20.03.2013р.).
У судовому засіданні 10.06.2015р. позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 09.06.2015р.
Відповідач позов заперечив, на вимогу суду подав діючий статут товариства в новій редакції, затверджений зборами засновників (учасників) ТзОВ "БРУМА" (протокол №6 від 20.03.2013р.).
Судом відхилено заяву позивача про забезпечення позову шляхом винесення ухвали про накладання арешту на майно, яке перебуває у ТзОВ "БРУМА", про надання безперешкодного доступу у будь-який час на територію ТзОВ "БРУМА" власнику фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten"), Науманн-Носовському А.Г. особисто та його представникам і заборону ТзОВ "БРУМА" використовувати нижчевказане майно до винесення рішення господарського суду Волинської області по справі №903/404/15, як таку, що суперечить ст.ст. 66-67 ГПК України.
При цьому суд виходив із наступного:
Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Згідно ст. 115 ГК України, п. 4.1 Статуту ТзОВ "БРУМА", затвердженого зборами засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА", протокол №6 від 20.03.2013р., майно, передане учасниками товариства як внесок у статутний фонд, є власністю товариства.
Статтею 67 ГПК України визначено види забезпечення позову, які можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.
Вищий господарський суд України у постанові пленуму від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» роз'яснив, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
В даному випадку таких доказів суду не подано. А твердження позивача про потенційну можливість та бажання ТзОВ «БРУМА» здійснити незаконне відчуження іноземних інвестицій є його припущенням, яке спростоване, зокрема, долученою ним до заяви довідкою Ковельської ОДПІ від 27.01.2015р. №50/03-06-22-37707381, згідно з якою обладнання, внесення у вигляді іноземних інвестицій від фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" за даними обліку ТзОВ "БРУМА" не відреагувала (а.с. 55-62).
Водночас, судом відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до моменту набрання законної сили рішення у адміністративній справі №803/805/15-а за позовом ТЗОВ «БРУМА» до Волинської ОДА про визнання рішень Волинської ОДА, що оформлені інформаційними повідомленнями від 26.03.2012р.. 24.01.2014р., 07.06.2012р., 13.06.2013р., 05.06.2012р., протиправними з посиланням на відсутність можливості з'ясування правового статусу майна, внесеного у статутний фонд, як таке, що спростовано реєстраційними документами (а.с. 195-196), інформаційними повідомленнями про внесення іноземних інвестицій (а.с. 18-23), статутом ТзОВ «БРУМА», згідно з яким двома учасниками товариство засновано саме як товариство з іноземними інвестиціями.
Суд зауважує, що доводи відповідача про правосуб'єктність фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" досліджувалась судом і при розгляді справи №903/1074/14 (Том І а.с. 63-67).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до справи докази, господарський суд -
Фірма "НАУМАНН МАШІНЕН ПАЛЕТТЕН" є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА". Іншим учасником товариства є громадянка України Мар'юсік Олена Євгенівна.
Згідно п. 1.1 статуту товариство з обмеженою відповідальністю «БРУМА» є підприємством з іноземними інвестиціями.
Підтвердженням внесення іноземних інвестицій є лист Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції від 11.08.2014р. №477/1-27/2-14 (а.с. 18) та дублікати інформаційних повідомлень про внесення іноземної інвестиції від 23.03.2012р., 05.06.2012р., 23.05.2013р. на загальну суму 158 600,00 євро (Том І а.с. 19-23).
Згідно вказаних інформаційних повідомлень про внесення іноземних інвестицій форма здійснення інвестицій - часткова участь іноземного інвестора у статутному фонді (частка 50%), об'єкт інвестицій - ТзОВ «БРУМА», адреса вул. Лесі Українки, 49, с. Доротище Ковельського району Волинської області, вид діяльності - деревообробна промисловість, період функціонування інвестицій - на термін діяльності підприємства (Том І а.с. 19).
Згідно діючого статуту ТзОВ "БРУМА", затвердженого зборами засновників (учасників) товариства, протокол №6 від 20.03.2013р., майно товариства становлять основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства. Майно товариства належить йому на праві власності. Товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. В пункті 4.4.1 статуту вказано розмір вкладу фірми "НАУМАНН МАШІНЕН ПАЛЕТТЕН" - майном в розмірі 148 800,00 євро, що по курсу НБУ становить 1 561 156,29грн., що складає 50% статутного капіталу товариства (Том І а.с. 124-127).
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.03.2015р. у справі №903/1300/14, що набрало чинності згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р., встановлено, що датою виходу фірми "НАУМАНН МАШІНЕН ПАЛЕТТЕН" з ТзОВ «БРУМА» слід вважати 21.08.2014р.
При цьому судовим рішенням зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "БРУМА" до державної реєстрації проведення змін в установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА" у зв'язку зі зміною складу учасників шляхом виходу фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" ("Naumann Mashinen & Paletten") (Том І а.с. 24-28).
Рішенням господарського суду Волинської області по справі №903/1074/14 від 11.12.2014р., що набрало чинності згідно з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2015р., визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ "БРУМА", оформлене протоколом №7 від 07.06.2013р. Зобов'язано реєстраційну службу Ковельського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію внесених змін на основі протоколу №7 від 07.06.2013р. (Том І а.с. 63-67).
Позивач, мотивуючи тим, що фірма на даний час не є учасником товариства, а тому інвестиційна діяльність припинена, просить зобов'язати ТзОВ «БРУМА» на підставі ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування" повернути фірмі її інвестиції у статутному капіталі.
В силу ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.
Частиною 1 статті 394 Господарського кодексу України встановлено, що на території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Національний режим означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України.
Гарантії іноземним інвесторам у разі припинення інвестиційної діяльності визначені ст. 399 Господарського кодексу України, якою визначено, що у разі припинення інвестиційної діяльності на території України, іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін.
Зазначена норма кореспондується зі ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", якою визначено, що у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску ( з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.
Тобто, за загальним правилом, повернення інвестицій має бути здійснено не пізніше шести місяців після припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.
Але така форма інвестицій, як участь у товаристві з обмеженою відповідальністю, що створюється разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, регулюється окремими спеціальними нормами, які встановлені Законом України "Про господарські товариства".
Так, статтею 12 вказаного Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариство є власником в тому числі майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Вкладами учасників та засновників товариства, згідно зі ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Порядок і наслідки виключення учасника з товариства встановлені ст. 64 Закону, частина друга якої містить відсильні положення щодо наслідків, які встановлені ст.ст. 54 і 55 цього Закону.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що при виключенні іноземного інвестора зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю він має право на повернення вкладу у статутний фонд в натуральній формі за умови надання згоди на це інших учасників товариства в строк не пізніше 12 місяців з дня виходу, якщо інше не встановлено у договорах між суб'єктами інвестиційної діяльності.
Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові №4/140 від 24.01.2006р. (Том ІІ а.с. 26-27).
Суд не приймає посилання позивача у поясненнях від 08.06.2015р. (Том І а.с. 195) на постанову ВГСУ від 24.11.2005р. у справі №4/140 за позовом ЗАТ «Молдавська ГРЕС» до ТзОВ «Фірма «Днестр», як скасовану постановою ВСУ № 4/140 від 24.01.2006р., правовим висновком якого керується суд при розгляді даного спору. (Том ІІ а.с. 26-27).
При цьому судом враховано, що в силу ст.115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасником товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Вказана норма закону відтворена і в діючому статуті ТзОВ "БРУМА", затвердженому зборами засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю "БРУМА", протокол №6 від 20.03.2013р., де в п. 4.1. закріплено, що товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.
Водночас, у п. 5.1 статуту передбачено, що учасник товариства має право вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі (фонді) товариства у порядку, встановленому законом.
Статтею 148 ЦК України визначено, що порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
В п. 5.4, 5.7 статуту співвласники товариства визначились, що учасник товариства може відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі (фонді) одному або кільком учасникам цього товариства. Оплата вартості майна при виході учасника з товариства здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Зважаючи на те, що згоди іншого учасника на повернення вкладу у натуральній формі суду не доведено, а статутом передбачено повернення вартості майна при виході з товариства, позовні вимоги про повернення іноземних інвестицій в натуральній формі не підлягають до задоволення.
Із зазначених вище підстав суд не приймає доводи позивача щодо повернення внесених інвестицій на підставі прямого припису ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування".
Суд зауважує, що згідно зі ст. 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів на території України встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятком, передбаченим законодавством України та міжнародними договорами України. Особливості створення та функціонування підприємств з іноземними інвестиціями визначено розділом четвертим Закону України "Про режим іноземного інвестування", який не встановлює додаткові механізми повернення внесків до статутних фондів для іноземних інвесторів.
Статтею 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", якою позивачем обґрунтовано позовну вимогу, передбачено альтернативна форма повернення (в натуральній формі або у вартісному виразі), саме тому, виходячи зі змісту ст. 11 ЗУ «Про режим іноземного інвестування» та ст. 51 ЗУ «Про господарські товариства», ст. 32 ГК України порядок повернення іноземних інвестицій засновнику (інвестору) товариства з обмеженою відповідальністю повинен бути обумовлений в статутних документах товариства, і засновниками у п. 5.7 статуту таке повернення визначено саме у вартісному вигляді.
Саме статут покликаний врегульовувати правовідносини між учасниками товариства.
До того ж, інвестиції згідно інформаційних повідомлень передавались на термін діяльності підприємства - ТзОВ «БРУМА», яке на даний час не припинило своєї діяльності.
Водночас, позивач не позбавлений права на повернення частки в порядку, визначеному законом (ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» та статутом (п. 5.7).
Не погоджується суд і з твердженнями позивача про обмеження його прав як іноземного інвестора, оскільки статут і призваний врегульовувати питання між учасниками товариства, в т.ч. і іноземними. Позивач не позбавлений був права внесення інвестицій не у власність товариства, а у користування відповідно до ст. 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування".
Передавши майно у власність товариства, засновник перестав бути його власником, відповідно здобувши корпоративні права.
Що стосується контракту №01 від 06.02.2012р., долученого до заяви про забезпечення позову, то згідно з ним і на умовах, прописаних в контракті, передбачалась передача обладнання згідно специфікації від 06.02.2012р. Відповідно до витребуваної та одержаної судом специфікації, відбулась передача лише піддонів дерев'яних (а.с. 81).
Специфікацій про передачу спірного майна суду не надано.
До того ж, сторони у контракті обумовили відповідне арбітражне застереження.
Водночас, судом не прийняті заперечення відповідача щодо статусу інвестованого в статутний фонд майна, як такі, що спростовані реєстраційними документами, змістом п. 1.1 статуту та інформаційних повідомлень про внесення іноземної інвестиції від 23.03.2012р., 05.06.2012р., 23.05.2013р. (Том І а.с. 19-23, Том ІІ а.с 3-17). Не прийняті судом і заперечення щодо фактичного внесення майна до статутного фонду, як спростовані змістом статуту товариства (п.п. 1.1, 4.1 статуту).
Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України при відмові у позові покладаються на позивача.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 394, 399 Господарського кодексу України, ст. 115 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 12, 52, 54, 64 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 7, 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
У позові фірми "НАУМАНН МАШІНЕН І ПАЛЕТТЕН" до товариства з обмеженою відповідальністю «БРУМА» про зобов'язання повернення іноземних інвестицій відмовити.
Повний текст рішення складено
15.06.2015
Суддя С. Т. Філатова