про повернення позовної заяви
15 червня 2015 р. Справа № 902/816/15
Суддя господарського суду Вінницької області Тварковський А.А., розглянувши матеріали
за позовом: приватного науково-виробничого підприємства фірми "Алтей" (вул. Каруни, 16, м. Дніпропетровськ, 49081)
до: 1. Капустянської сільської ради (вул. Мічурина, буд. 1, с. Капустяни, Тростянецький район, Вінницька область, 24332)
до: 2. закритого акціонерного товариства "Капустянський цукор" (с. Капустяни, Тростянецький район, Вінницька область)
про встановлення факту права власності на майно,
Приватним науково-виробничим підприємством фірмою "Алтей" заявлено позов до Капустянської сільської ради та закритого акціонерного товариства "Капустянський цукор" про встановлення факту права власності на майно.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню виходячи з наступного.
Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів визначені ст.ст.54, 57 ГПК України. Невиконання вимог зазначених норм тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду.
Аналогічні положення містяться і у абзаці 1 п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Відповідно до ст.57 ГПК України встановлено перелік документів, що додаються до позовної заяви, серед яких документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі тощо.
Позивачем в порушення наведених вище законодавчих приписів не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Так, 01.11.2011 р. набрав чинності Закон України вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" (надалі Закон), у відповідності до ч.1 ст.3 якого одним із об'єктів справляння судового збору є позовна заява, що подається до суду.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір судового збору, який справляється з позовної заяви, визначений Законом в залежності від виду спору.
Згідно п. п. 2.2.1, 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Виходячи з підпунктів 2.1, 2.2 ч.2 ст.4 Закону за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
В п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. №01-06/1175/2011 вказано, що розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).
Відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 р. № 80-VІІІ встановлено з 1 січня 2015 р. розмір мінімальної заробітної плати 1 218 грн на місяць.
В позовній заяві позивачем ставиться вимога про встановлення факту права власності на майно вартістю 91350 грн, однак судовий збір з вказаної вимоги ним не сплачено. При цьому, в додатку до позовної заяви (п. 9 "Додаток копії") позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі підпункту 13 пункту 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" (докази рішення Верховного Суду України від 06.04.2006р., вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2008р.).
Проте, посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" є необґрунтованим, з огляду на наступне.
У відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", на який посилається позивач, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
З аналізу даної норми вбачається, що не сплачується судовий збір за подання позову, коли предметом позову є матеріально-правова вимога саме про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, натомість заявлений позов жодної з таких вимог не містить.
Таким чином, оскільки предметом даного позову є встановлення факту права власності на майно вартістю 91350 грн, а не відшкодування шкоди, правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" відсутні. Окрім того, в силу вимог ст. 3 названого Закону, суд не знаходить і будь-яких інших підстав для звільнення поданого позову від оплати судовим збором.
Згідно із п. 4 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
На підставі викладеного вище позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Слід вказати, що на зазначені вище недоліки суд звертав увагу позивача в ухвалі суду №902/704/15 від 21.05.2015 р.
Однак, при повторному звернені до суду вимоги попередньої ухвали суду позивачем не виконано, що є порушенням п. 3 ч.1 ст. 57 ГПК України.
При цьому суд зауважує, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили її повернення (сплати судового збору у встановлених Законом порядку і розмірі).
Керуючись п. 4 ч.1 ст.63, ст.ст. 86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовну заяву №б/н від 04.06.2015р. на 4-ох аркушах разом з матеріалами на 18-ти аркушах та конверт повернути позивачу.
Копії позовної заяви долучити до примірника ухвали, який залишається в суді.
Копію ухвали направити сторонам рекомендованим листом.
Суддя Тварковський А.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Каруни, 16, м. Дніпропетровськ, 49081)
3 - відповідачу 1. (вул. Мічурина, буд. 1, с. Капустяни, Тростянецький район, Вінницька область, 24332)
4 - відповідача 2. (с. Капустяни, Тростянецький район, Вінницька область)