11 червня 2015 року Справа № 914/4230/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Вовк І.В. (доповідач), Могил С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року у справі № 914/4230/14 за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі його Львівського регіонального структурного підрозділу до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького", треті особи: Державна фінансова інспекція у Львівській області, Міністерство інфраструктури України про стягнення збитків,
У листопаді 2014 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 36 524,34 грн.
Позов обгрунтовано тим, що за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією України перевірки позивача та зустрічної перевірки Державною фінансовою інспекцією у Львівській області відповідача з питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 року по 01.05.2014 року, встановлено завищення вартості передачі електроенергії протягом вересня-грудня 2013 року (закладено завищений розмір рентабельності), а також завищено вартість утримання технологічних мереж відповідача, яку оплачував позивач протягом січня-квітня 2014 року, шляхом включення до неї зайвих витрат. Наведене є порушенням Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.2008 року № 691, та постанови Національної комісії з регулювання електроенергетики від 29.12.2006 року № 1914. Позивач вважає такі завищення порушенням з боку відповідача, внаслідок яких йому завдано збитків на загальну суму 36 524,34 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року (суддя Бортник О.Ю.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року (судді Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція у Львівській області вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що 13.03.2008 року ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" (постачальник) та ДП обслуговування повітряного руху України (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 73-08 з додатками. Відповідно до підпункту 1.1. цього договору він встановлює взаємні обов'язки сторін щодо умов і порядку постачання електричної енергії відповідачу силами і засобами позивача, умови оплати та порядок взаєморозрахунків, відповідальність сторін, порядок розгляду спорів і строк дії договору.
За умовами пунктів 2.1.1 та 2.2.2 договору постачальник зобов'язується відпускати електроенергію споживачу згідно з дозволеною потужністю 390 кВА, а споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленої електроенергії та компенсувати витрати на транзит електроенергії через його мережі згідно з розрахунком, затвердженим постачальником.
У додатках від 02.11.2010 року № 7 (п.1) та від 31.12.2013 року № 10 (п. 3) до договору сторони погодили розмір договірної ціни за 1 кВт-годину передачі електричної енергії споживачу згідно "Розрахунку вартості послуг з транспортування (передачі) електричної енергії в ДП "МА "Львів" у розмірі 0,21 грн. без ПДВ, а також вартість утримання технологічних електричних мереж у сумі 0,15 грн. за 1 кВт-год. без ПДВ.
В ході ревізії фінансово-господарської діяльності ДП обслуговування повітряного руху України за період з 01.09.2013 року по 01.05.2014 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 року по 31.08.2013 року, а також зустрічної звірки ДП "МА "Львів" імені Данила Галицького, проведеною Державною фінансовою інспекцією України у Львівській області, було встановлено, що в розрахунок вартості передачі електроенергії протягом вересня-грудня 2013 року відповідачем було закладено рентабельність в розмірі 6,9 %, що суперечить вимогам п. 1 постанови НКРЕ від 29.12.2006 року № 1914 "Про затвердження рівня рентабельності з передачі електричної енергії мережами основного споживача", яким рівень рентабельності з передачі електричної енергії мережами основного споживача затверджено у розмірі 0,00 (відносні одиниці).
Крім того, Державною фінансовою інспекцією України встановлено, що до розрахунку фактичних витрат по утриманню спільних технологічних електричних мереж від 31.12.2013 року відповідачем включено загальновиробничі витрати (53% до заробітної плати), адміністративні витрати (35% до заробітної плати), витрати на зв'язок, утримання приміщення (опалення, вода) та інші витрати, які не передбачені п. 1.4 та додатком до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.2008 року № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 року за № 732/15423.
Предметом даного судового розгляду є вимоги споживача до постачальника про стягнення збитків, завданих включенням зайвих витрат до розрахунку фактичних витрат по утриманню спільних технологічних електричних мереж за період січень - квітень 2014 року та рентабельності за передачу електроенергії за вересень - жовтень 2013 року, що було встановлено в ході ревізії фінансово-господарської діяльності сторін.
Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові обґрунтовано недоведеністю в діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
За ч. 3 ст. 277 ГК України абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.
У відповідності до ч. 4 ст. 14 Закону України "Про електроенергетику" роздрібна ціна на електричну енергію формується енергопостачальниками згідно з умовами і правилами здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії з урахуванням вимог цього Закону.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
За ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За положеннями ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами належним чином виконано взяті на себе зобов'язання з постачання електричної енергії та оплати одержаних послуг за договором від 13.03.2008 року № 73-08 протягом періоду, який був предметом перевірки органів Державної фінансової інспекції України, вартість послуг не перевищила погоджену сторонами у Додатках № 7 та № 10 до договору ціну, а тому в діях відповідача відсутні ознаки порушення господарського зобов'язання.
При цьому, за умови існування між сторонами договірних відносин, посилання на висновки перевірки органів Державної фінансової інспекції України як на підставу задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій правильно визнано неправомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору.
У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.
Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановивши відсутність необхідних правових підстав та умов для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих правових норм, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року - без змін.
Головуючий суддя Є.Борденюк
Судді І.Вовк
С.Могил