09 червня 2015 року Справа № 918/1966/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.
за участю представників:
прокурораБоднарчук В.М., посв. № 023013
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства фірма "Алком"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2015
у справі№ 918/1966/14 Господарського суду Рівненської області
за позовомЗаступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради
до Приватного підприємства фірма "Алком"
простягнення 94246,18 грн.
25.12.2014 заступник прокурора міста Рівне звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Рівненської міської ради з позовом про стягнення з Приватного підприємства фірма "Алком" 94246,18 грн. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 27.10.2012 по 08.07.2013 (з урахуванням заяви від 19.02.2015 про зменшення розміру позовних вимог), відповідно до приписів статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 125, 126, 156, 157, 206 Земельного кодексу України.
Відповідач у суді першої інстанції не виклав своєї позиції по суті позову, в зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.02.2015 (суддя Качур А.М.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 94246,18 грн. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а також в доход Державного бюджету України 884,92 грн. судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 (судді: Мамченко Ю.А. - головуючий, Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство фірма "Алком" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення в даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статтями 156 та 157 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для настання обов'язку відшкодувати збитки, як не оформлення правовстановлюючого документу; позивач не надав суду документальних доказів, достатніх для здійснення розрахунку розміру заподіяної шкоди, відсутній склад цивільного правопорушення, необхідний для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, висновки про можливість отримання позивачем прибутку ґрунтуються на умовних припущеннях внаслідок випадкового збігу обставин.
Прокурор та Рівненська міська рада у відзивах на касаційну скаргу відхилили її доводи, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень. Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за змістом рішення від 04 жовтня 2002 року № 91 Рівненська міська рада вирішила оформити Приватному підприємству - фірма "Алком" право на оренду строком на дев'ять років земельної ділянки площею 2603 м2 на вул. Замковій, 26-А за рахунок забудованих земель міста для обслуговування приміщення цілісного майнового комплексу на підставі договору купівлі-продажу майна від 10 березня 1999 року № 11; на підставі вказаного рішення 09 грудня 2002 року Рівненською міською радою та Приватним підприємством-фірма "Алком" укладено Договір оренди земельної ділянки № 133.
Рішенням Рівненської міської ради від 26 липня 2012 року № 2221 вирішено поновити Договір оренди земельних ділянок загальною площею 2603 м2 на вул. Замковій, 26-А Приватному підприємству-фірмі "Алком" на дев'ять років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування приміщень цілісного майнового комплексу), у тому числі по ділянках: площею 1945 м2 та площею 658 м2 за рахунок земель, які рішенням Рівненської міської ради від 04 жовтня 2002 року № 91 "Про оформлення права користування земельними ділянками" були надані в оренду Приватному підприємству - фірмі "Алком" (Договір оренди землі від 09 грудня 2002 року №133); пунктом 3 цього рішення зобов'язано землекористувача у тримісячний термін з дня прийняття рішення виготовити та отримати документ, що посвідчує право оренди земельними ділянками.
Суди також встановили, що Рівненська міська рада за власною ініціативою надіслала відповідачу проект договору про поновлення договору оренди землі (проект від 02 січня 2013 року, за вих. №08-2). Однак, у 3-місячний термін, визначений рішенням ради, відповідач договір оренди земельної ділянки з Рівненською міською радою не уклав.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 липня 2013 року у справі № 918/413/13 за позовом Рівненської міської ради до Приватного підприємства - фірми "Алком" про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди землі визнано додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 2603 м2, яка знаходиться в м. Рівне, вул. Замкова, 26-А, укладеним між Рівненською міською радою та Приватним підприємством - фірмою "Алком" з моменту набрання чинності рішенням суду на умовах проекту цього договору, за винятком абзацу третього пункту 9 цього договору.
При цьому судовим рішенням у вказаній справі встановлено, що, відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Замкова 26-А, належить Приватному підприємству-фірмі "Алком" на праві приватної форми власності, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 14 жовтня 2003 року; Приватне підприємство - фірма "Алком" використовувало земельну ділянку площею 2603 м2 по вулиці Замкова 26-А в місті Рівному, без правовстановлюючих документів в період з 27 жовтня 2012 року по 08 липня 2013 року. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 липня 2013 року у справі № 918/413/13 також встановлено, що Приватне підприємство фірма "Алком" не виконало у встановлений строк пункт 3 рішення Рівненської міської ради від 26 липня 2012 року № 2221, яким його було зобов'язано виготовити та отримати документ, що посвідчує право оренди земельною ділянкою, натомість, підприємство ухилялось від оформлення права користування земельною ділянкою.
02 квітня 2013 року рішенням Рівненської міської ради № 2906 затверджено Порядок визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та не одержання плати за оренду земельних ділянок.
Позивач направив лист від 18 вересня 2014 року №1833, яким запропонував відповідачу взяти участь у розгляді матеріалів по визначенню розміру збитків, який залишений відповідачем без відповіді та без задоволення.
11 лютого 2014 року рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради затверджено акт № 7 від 18 грудня 2013 року про визначення збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок, згідно з додатками; зокрема, актом встановлено, що сума збитків за період з 10.12.2011 по 08.07.2013 становить 208658,87 грн.
11 листопада 2014 року рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради затверджено акт № 10 від 30 вересня 2014 року про визначення збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок згідно з додатками; зокрема, актом встановлено, що сума збитків за період з 01.01.2012 по 08.07.2014 року становить 204155,31 грн.
14 лютого 2014 року та 14 листопада 2014 року позивач на адресу відповідача направив повідомлення та проект договору на добровільне відшкодування шкоди, якими запропоновано добровільно відшкодувати для Рівненської міської ради завдані збитки шляхом укладання відповідного договору про відшкодування збитків; вищезазначене повідомлення та договір на добровільне відшкодування шкоди залишені відповідачем без розгляду та без задоволення.
Під час розгляду справи позивач надав до суду першої інстанції новий розрахунок суми заподіяних відповідачем збитків за використання земельних ділянок площею 2603 м2 на вул. Замковій 26-А без правовстановлюючих документів, за змістом якого розмір збитків розраховано з 27 жовтня 2012 року по 08 липня 2013 року в сумі 94246,18 грн.; цей розрахунок разом із заявою про зменшення позовних вимог судом правомірно прийнято до розгляду, визнано законним та обґрунтованим.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи (враховуючи також приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України) підтверджено вчинення відповідачем неправомірних дій, що призвели до наслідків у вигляді недоодержання позивачем суми орендних платежів в період з 27 жовтня 2012 року по 08 липня 2013 року відповідно до перевіреного судами розрахунку, тобто, позивач довів сукупність обставин, що є підставою для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у обчисленому розмірі.
Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції визнав висновки місцевого господарського суду законними та обґрунтованими.
Судова колегія зазначає, що згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; за статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для правильного вирішення спору, пов'язаного з відшкодуванням збитків, судам належить встановити складові цивільного правопорушення: неправомірність поведінки, розмір заподіяних збитків, зв'язок між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками, вину особи, що заподіяла збитки; при цьому за приписами частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Також відповідно до принципів здійснення господарського судочинства викладених у статтях 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу на засадах рівності та змагальності сторін, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За змістом частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Статтею 377 Цивільного кодексу України визначено зміст прав на земельну ділянку особи при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, які відповідають видам прав на землю згідно з розділом ІІІ "Права на землю" Земельного кодексу України.
Разом з тим, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено повноваження міської ради у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст шляхом розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Судами попередніх інстанцій на підставі досліджених матеріалів справи та за приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивачем як суб'єктом права власності на землю передано відповідачу у користування земельну ділянку, визначену як об'єкт речового права, з відповідною адресою та розмірами, натомість, відповідач не повернув позивачу зазначену земельну ділянку з орендного користування після закінчення строку дії договору, не виконав рішення органу місцевого самоврядування щодо укладення на протязі трьох місяців договору про пролонгацію орендного користування земельною ділянкою на новий строк та ухилявся від юридичного оформлення правовідносин з використання земельної ділянки; на зазначеній земельній ділянці знаходиться належне відповідачу нерухоме майно, що унеможливлює передачу цієї ж земельної ділянки у користування іншій особі та позбавляє позивача отримання доходів у вигляді встановленої на відповідний період орендної плати, відтак, позивач вжив заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, направивши відповідачу проект необхідного для укладення договору в позасудовому порядку та звернувшись до господарського суду з позовом про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди землі з відповідачем. Також суди перевірили відповідність наданого позивачем розрахунку упущеної вигоди наведеному ним у позові виду неодержаних доходів.
Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що позивач належними та допустимими доказами, як того вимагають приписи статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, довів використання належної йому земельної ділянки відповідачем в період з 27 жовтня 2012 року по 08 липня 2013 року без відповідних правовстановлюючих документів, та понесених збитків у розмірі 94246,18 грн., заподіяних внаслідок ухилення відповідача від належного документального оформлення користування земельною ділянкою, вжиття позивачем заходів до врегулювання земельних правовідносин з відповідачем; разом з тим, відповідач не довів обставин, що звільняли б його від відповідальності за допущене порушення.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи щодо наявності складу правопорушення, як підстави для настання зазначеної позивачем відповідальності, а зводяться до їх переоцінки; вказуючи на умовність припущення про надходження зазначених позивачем доходів, відповідач залишив поза увагою законодавчо визначену платність землекористування та здійснення державного регулювання орендної плати за користування землями державної та комунальної власності.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій; підстав для скасування судових рішень з підстав, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства фірма "Алком" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у справі № 918/1966/14 Господарського суду Рівненської області та рішення Господарського суду Рівненської області від 19.02.2015 залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Л. Рогач