Справа № 2-201/10
Іменем України
21.10.2010 року Києво-Святощшинскьий районний суд Київської оббласті в складі:
головуючої - судді Медвідь Н.О.
при секретарі Остролуцької Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що 15 листопада 1975 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3.
Після одруження вона переїхала проживати в будинок, в якому проживав чоловік за адресою с.Мощун, вул.Лісна, 12.
Зважаючи на дуже скрутні житлові умови, в яких проживав до створення сім'ї ОСОБА_4 зі своєю матір'ю ( будинок складався із однієї житлової кімнати та кухні) позивачка наполягла на необхідності провести прибудову до будинку для проживання їх сім'ї.
Таку прибудову вони здійснили, добудувавши житлові та підсобні приміщення.
28 травня 1992 року Києво-Святошинський районний суд Київської області, посилаючись на те, що позивач разом зі своєю сім'єю за згодою його покійної матері ОСОБА_5 добудував прибудову до будинку, визнав за ним право власності на частину будинку, яка в подальшому була визначена БТІ Києво-Святошинського району в розмірі 8/10 частин будинку.
05 січня 2009 року чоловік позивачки ОСОБА_3 помер.
Після його смерті позивачка дізналась, що 30 серпня 2008 року на належне йому на день смерті майно він склав заповіт на ім'я відповідачки , посвідчений секретарем Горенської сільської ради за реєстровим номером №214. Зазначений заповіт вважає недійсним, так як, ОСОБА_3 починаючи з кінця 1985 року, почав зловживати спиртними напоями, а вже з 1994 року був поставлений на облік до лікаря-нарколога з приводу хронічного алкоголізму.
Хворіючи на хронічний алкоголізм на протязі тривалого часу, ОСОБА_4 останні роки життя впадав у стан, який свідчив про розлад його психічного стану.
За таких обставин вважає, що саме в такому стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, відповідачка і організувала складання заповіту на її ім'я.
Просила визнати недійсним заповіт, складений 30 серпня 2008 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 та посвідчений секретарем Горенської сільської ради за реєстровим №214.
Визнати за нею право власності на 8/10 частин будинку за адресою с.Мощун, вул.Лісна, 12.
В судовому засіданні позивака та її представник позов підтримали.
Відповідачка в судове засідання не з»явилась, просила слухати справу у її відсутність
Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, свідків, вивчивши матеріали справи, позов задовольняє з наступних підстав:
Судом встановлено, що 15 листопада 1975 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3.
28 травня 1992 року Києво-Святошинський районний суд Київської області, своїм рішенням визнав за чоловіком позивачки право власності на частину будинку, яка в подальшому була визначена БТІ Києво-Святошинського району в розмірі 8/10 частин будинку.
05 січня 2009 року чоловік позивачки ОСОБА_3 помер.
Згідно заповіту від 30 серпня 2008 року на належне йому на день смерті майно він заповів відповідачки . Заповіт посвідчений секретарем Горенської сільської ради за реєстровим номером №214.
Але, як встановлено судом померлий , починаючи з кінця 1985 року, почав зловживати спиртними напоями, а вже з 1994 року був поставлений на облік до лікаря-нарколога з приводу хронічного алкоголізму, про що свідчить довідка від 17.06.2009 року.
Після смерті його організацією похорон займалась позивачка, про що свідчить довідка за №39/7 від 10.01.2009 р.
Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи №88 ОСОБА_3 за життя страждав на хронічний алкоголізм із вираженими змінами особистості по алкогольному типу та інтелектуально - мнестичним зниженням. Під час складання заповіту, 30.08.2008р він не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними.
Також данні обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Згідно статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача , оскільки вони відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідачку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 225, 1257 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд , -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним заповіт складений 30 серпня 2008 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 та посвідчений секретарем Горенської сільської ради за реєстровим № 214.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/10 частин будинку за адресою с.Мощун, вул.Лісна, 12 Києво-Святошинського району Київської області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 582 грн. судового збору та 120 гр. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 702 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя