Києво-Святошинський районний суд Київської області
Справа № 2-101/10
Іменем України
05.03.2010 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Скляренко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві, Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинський районний віддіг земельних ресурсів про визнання заповіту, свідоцтв про право на спадщину за заповітом, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -
встановив:
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 23 квітня 2005 року помер його батько ОСОБА_5. За життя батько склав заповіт, яким все своє майно заповідав своїм синам - йому та ОСОБА_4 Оскільки батько мав погане здоров'я за рішенням ради його призначено піклувальником. З 2004 року, коли стан здоров'я батька значно погіршився, останній фактично постійно проживав разом з ним. За місяць до смерті хвороба почала прогресувати, батько був фізично ослаблений, часто без свідомості. В останні дні життя він та брат вимушені були викликати швидку допомогу майже кожний день.
В березні 2008 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Саме тоді він дізнався, що, нібито, батько склав 21 квітня 2005 року заповіт на ім'я ОСОБА_2 Відповідно до умов заповіту батько заповів відповідачу земельні ділянки, які розташовані на території Білогородської сільської ради Даний заповіт був посвідчений в квартирі АДРЕСА_1 приватних нотаріусом. При житті батько ніколи не хотів будь-яким чином відчужувати або заповідати майно, яке йому належало, стороннім людям. Він завжди бажав, щоб його дітям залишилась його власність.
Вказав, що підпис на заповіті батько не міг фізично виконати. Амплітуда руху його руки становить приблизно 20 см (у зв'язку з хворобою Паркінсона). що виключало його можливість виконати підпис на заповіті та в книзі нотаріальних дій.
Оскільки батько не ставив свій підпис на заповіті та свідоцтва про право на спадщин були видані на підставі недійсного заповіту, тому і відповідні свідоцтва мають бути визнаня недійсними.
Вказав, що на час смерті батько постійно проживав разом з ним, тому він прийняв спадщину, а саме ? частину. Іншу ? частину спадкового майна успадкував його брат.
Просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, складений на користь ОСОБА_2, посвідчений 21 квітня 2005 року, приватних; нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3П, зареєстрований в реєстрі за №1189; визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчені державним нотаріусом Шостої Київської нотаріальної контори 28 жовтня 20 5 року, видане на ім'я ОСОБА_2, на спадкове майно, що складається із земельних ділянок площами 1,9044га, 0,2308га, 0,7679га, що розташовані на території Білогородської сільське ради Києво-Святошинського району Київської області; визнати право власності на ? частини земельних ділянок площами 1,9044га, 0,2308га, 0,7679га, що розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, які належали померлому на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки; судові витрати покласти на відповідача.
При розгляді справи позивач не одноразово доповнював позовні вимоги. Остаточно просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, складений на користь ОСОБА_2, посвідчений 21 квітня 2005 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3П, зареєстрований в реєстрі за №1189; визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчені державним нотаріусом Шостої Київської нотаріальної контори 28 жовтня 2005 року, видане на ім'я ОСОБА_2, на спадкове майно, що складається із земельних ділянок площами 1,9044га, 0,2308га, 0,7679га, що розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,9030 га, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, виданий на ім'я ОСОБА_2; визнати право власності на ? частини земельних ділянок площами 1,9044га, 0,2308га, 0,7679га, що розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, які належали померлому на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки; визнати право на спадкування земельної ділянки площею 0,19 га (сади), розташовану в с.Білогородка Києво- Святошинського району Київської області по вулиці Таємничій, 32, право на яку належало ОСОБА_5 згідно розпаювання земель КСП «Білогородка»; судові витрати покласти на відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що померлий ОСОБА_5 працював в радгоспі до своєї хвороби. У 1995 році позивач був призначений його піклувальником. Через погіршення стану здоров'я батько з 2003 року почав постійно проживати у позивача та стояв на обліку у районній поліклініці, був зареєстрований за адресою проживання позивача. ОСОБА_5 хворів на хворобу Паркінсона, амплітуду тремтіння руки була великою, тому він не міг фізично підписувати цей заповіт, що і було підтверджено висновком експерту. Взагалі стан здоров'я, особливо в останні дні життя, був дуже поганий, це фактично лежачий хворий. В останній місяць- півтора батько проживав у його брата ОСОБА_4. 21 квітня 2005 року позивач був у батька, але не весь день, також в той день біля батька була ще його сестра, працівники швидкої допомоги, були й інші особи, яких позивач не знав. Про існування заповіту позивач дізнався у 2008 році після його звернення до нотаріальної контори, тому строк позовної давності не пропущений. Просив суд задоволити позов в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача та відповідач позовні вимоги не визнали. Суду пояснили, що померлий ОСОБА_5 на час смерті проживав у ОСОБА_4, тому спадщину позивач не прийняв, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. В день підписання заповіту в квартирі, де проживав спадкодавець, були і ОСОБА_2. і ОСОБА_4, і ОСОБА_1 Також вказав, що виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки, які входили до складу земельної частки (паю), на ім'я ОСОБА_5, займався позивач. Вважають, що позивач пропустив строки позовної давності, та просили суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Тому просили відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні представники третьої особи ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали. Суду пояснили, що позивач спадщину не прийняв, так як у встановлений законом строк не звернувся до нотаріальної контори. ОСОБА_4 спадщину прийняв, оскільки на час смерті спадкодавця проживав разом з ним. Просили відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, як свідок, показала, що працює нотаріусом вже багато років. Нотаріальні дії щодо укладення заповіту були виконані нею відповідно до Інструкції. Всіх обставин укладення оспорюваного заповіту 21 квітня 2005 року вона не пам'ятає через те, що пройшло багато часу.
У судовому засіданні представник головного управління юстиції м. Києва не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав суду листа, в якому просив слухати справу у його відсутність.
У судове засідання представник Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
У судове засідання представник управління земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі Київської області не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали суд вважає, що у задоволення позову слід відмовити з наступних підстав.
При розгляді справи встановлено, що 10 квітня 1991 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповідав своїм синам ОСОБА_4 та ОСОБА_1, який посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори.
01 листопада 1995 року рішенням опікунської ради Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області призначено ОСОБА_1 піклувальником над батьком ОСОБА_5 та покладено на нього відповідальність за його догляд та утримання.
04 березня 2000 року ОСОБА_5 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 2,55 умовних кадастрових гектарах, КСП «Білогородка».
23 лютого 2004 року ОСОБА_5 видав доручення на ім'я ОСОБА_1 на представництво з питань приватизації належної ОСОБА_5 частки (паю) розміром 2,55 умовних кадастрових гектарах, який знаходиться в СГК «Білогородка» Києво-Святошинського району Київської області.
08 лютого 2005 року ОСОБА_5 отримав держаний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2308га, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського призначення, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010532900127 (кадастровий номер: 3222480400:03:002:0084).
08 лютого 2005 року ОСОБА_5 отримав держаний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9044, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського призначення, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010532900129 (кадастровий номер: 3222480400:05:003:0057).
08 лютого 2005 року ОСОБА_5 отримав держаний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,7679га, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського призначення, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010532900128 (кадастровий номер: 3222480400:05:004:0032).
Також з матеріалів справи встановлено, що до складу земельної частки (паю) ОСОБА_5 також входить земельна ділянка площею 0,19 га (сади). Здовідки № 1647 від 20 листопада 2008 року Київської міської станції швидкої медичної допомоги та медицини катастроф вбачається, що за період з 01 квітня 2005 року по 01 травня 2005 року до ОСОБА_5 було здійснено шість викликів бригад швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_2.
21 квітня 2005 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповідав ОСОБА_2 земельні ділянки площами 1,9044га, 0,2308га, 0,7679га, що розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, які належать йому на підставі Державних актів на право власності, та земельну ділянку, розташовану на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, яка належить йому на підставі сертифікату на земельну частку (пай). Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
23 квітня 2005 року ОСОБА_5 помер.
За ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України він не заявив відмову від неї.
Ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Згідно ст.1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом.
Згідно ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
З матеріалів спадкової справи №831105 до майна померлого 23 квітня 2005 року ОСОБА_5 вбачається, що 17 жовтня 2005 року до Шостої Київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
З копії паспорту ОСОБА_5 та довідки № 835 від 17 жовтня 2005 року ЖЕК №607 вбачається, що спадкодавець був зареєстрований за адресою: м. Київ. вул. Лєскова, буд.За, кв.52.
28 жовтня 2005 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,9044га, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
28 жовтня 2005 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2308га, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
28 жовтня 2005 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,7679га, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
18 грудня 2005 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,9030 га, що знаходиться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастрові номери: земельна ділянка №1 - площею 1,9043га: 3222480400:05:0057; земельна ділянка №2 - площею 0,7679га: 3222480400:05:004:0032; земельна ділянка №3 - площею 0,2308 га: 3222480400:03:002:0084), цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010532902415.
21 лютого 2008 року до Шостої Київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та заявою про надання згоди на подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 як такого, що пропустив строк прийняття спадщини.
21 лютого 2008 року до Шостої Київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
З висновку №5436 від 31 грудня 2009 року, проведеного КНДІСЕ, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_5 у двох примірниках заповіту від 21 квітня 2005 року від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2, а також підпис від імені ОСОБА_5 у графі «Розписка про одержання оформленого документу», в рядку з номером нотаріальної дії 1189, у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за 2005 рік - виконані не ОСОБА_5 (зокрема, під впливом тяжкого хворобливого стану, спричиненого хворобою Паркінсона, незалежно від її стадії, чи будь-якою іншою хворобою, або через вживання фармпрепаратів), а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_5
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є племінницею померлого ОСОБА_5, який з 1992 року по 2003 рік проживав разом з ними. Після цього проживав у ОСОБА_1, а після купівлі квартири по вулиці Каштановій - померлий проживав разом ОСОБА_4 При підписанні заповіту були присутні вона, ОСОБА_1, ОСОБА_4, її мати - сестра покійного, нотаріус, ОСОБА_2. Підписував заповіт ОСОБА_5 у напівсидячому положенні.
Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_7 - сестра ОСОБА_5
За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальний строк позовної давності, встановлений у ст. 257 ЦК України, становить три
роки.
У ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач не довів, що він не знав та не міг дізнатись про порушення свого права, а саме про посвідчення заповіту, видачі свідоцтв про право на спадщину, не навів поважних причин пропуску строку позовної давності, про що було встановлено з пояснень сторін, показів свідків в судовому засіданні та матеріалів справи. Враховуючи, що відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, це є також підставою у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування заповіту, свідоцтв про право на спадщину за заповітом, державних актів. Так, з показів свідків встановлено, що 21 квітня 2005 року при підписанні заповіту були присутні два сини спадкодавця, його сестра, племінниця, нотаріус, ОСОБА_2. Таким чином позивачем не спростовано доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 знав про існування заповіту з моменту його підписання. Не довів своїх тверджень позивач про те, що про існування освоюваного заповіту він довідався лише після звернення до нотаріальної контори.
Відповідно до ч.б ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження по справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалами суду від 16 березня 2009 року були вжиті заходи забезпечення позову. З огляду на наведене, суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову слід скасувати.
Керуючись ст.ст.88, 153, 154 208, 213-215 ЦПК України, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві, Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів про визнання заповіту, свідоцтв про право на спадщину за заповітом, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом - відмовити.
Зняти арешт на земельну ділянку площею 1,9043 га, що знаходиться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки № 1 - 3222480400:05:003:0057), яка належить ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА № 581137), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зняти арешт на земельну ділянку площею 0,7679 га, що знаходиться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки № 2 - 3222480400:05:004:0032), яка належить ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА № 581137), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зняти арешт на земельну ділянку площею 0,2308 га, що знаходиться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки № 3 - 3222480400:03:002:0084), яка належить ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА № 581137), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Скасувати заборону Білогородській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області (Київська область Києво-Святошинський район с. Білогородка вул. Леніна, 2), відділу земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області (Київська область Києво-Святошинський район с. Чайка, вул. Лобановського,6) на проведення будь- яких дії щодо оформлення та відчуження земельних ділянок площею 0,7679 га, 0,2308 га, 1,9043 га, що знаходяться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та які належать ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА № 581137), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Скасувати заборону Білогородській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області (Київська область Києво-Святошинський район с. Білогородка вул. Леніна, 2), відділу земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області (Київська область Києво-Святошинський район с. Чайка, вул. Лобановського,6) на проведення будь- яких дії щодо оформлення Державного акту на право на земельну ділянку та дії по відчуженню земельної ділянки площею 0,19 га (сади), що знаходиться с. Білогородка Києво- Святошинського району Київської області по вулиці Таємничій, 32, яка належала ОСОБА_5 згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія КВ 0280964.
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя