Києво-Святошинський районний суд Київської області
Справа № 2-136/10
Іменем України
22.06.2010 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Скляренко О.П., Безпалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та відшкодування шкоди, -
встановив:
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила визнати недійсним, складений її братом ОСОБА_7 та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 заповіт на ім'я відповідачки ОСОБА_2 Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 10 березня 2008 року помер її брат ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на буд №16 по вул. Мельника у с.Горбовичі Києво-Святошинського району та земельну ділянку за вказаною адресою.
За життя, а саме 12 липня 2005 року ОСОБА_7 у Другій Сєвєродонецькій нотаріальній конторі заповів все своє майно своїй сестрі - позивачці, власноручно підписавши заповіт, що відповідало його волі. Брат спілкувався з нотаріусом за допомогою комп'ютерної техніки, так як не міг розмовляти внаслідок перенесеної онкологічної операції на гортані. Після смерті брата відповідачка повідомила, що 25 лютого 2008 року, тобто за 14 днів до смерті, брат склав заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на ім'я відповідачки ОСОБА_2
Даний заповіт вона вважає недійсним з підстав невідповідності його внутрішній волі заповідача, оскільки він був у неприязних відносинах із відповідачкою, з якою перебував зареєстрованому шлюбі з 1999 року. Із квітня 2007 року він не проживав з нею однією сім'ю і не вів спільного господарства, про що повідомляв позивачку у листах та по приїзді позивачки до брата у листопаді 2007 року.
Просила суд визнати недійсним заповіт від 25 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, від імені ОСОБА_7, згідно якому все своє майно буде належати на день його смерті і на що він за законом право заповідав ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь позивачки судовиї збір в сумі 8.50 грн.. стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7,50, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно витрати, пов'язані з явкою в суд.
При розгляді справи позивачка позовні вимоги уточнила. Свої вимоги мотивувала тим, що між братом та його дружиною склались неприязні відносини. Тому ОСОБА_7 не міг скласти заповіт на користь відповідачки. Оскаржуваний заповіт не відповідав його внутрішньому волі, не був вільним.
Просила суд: визнати недійсним заповіт від 25 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, від імені ОСОБА_7, згідно якому все своє майно буде належати на день його смерті і на що він за законом право заповідав ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Лшії
Олександрівни солідарно на користь позивачки судовий збір в сумі 8,50 грн., стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7,50, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 2000,0 грн., стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно витрати, пов'язані з явкою в суд в розмірі 2575,42 грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов. Суду пояснила, що ОСОБА_7 у 2005 році переніс операцію, тому не міг розмовляти. В літку 2005 року, брат приїздив до неї в м. Сєверодонецьк, де склав заповіт, яким все своє майно заповідав їй. При складені заповіту дотримані вимоги законодавства. Також пояснила, що відповідачка про нього зовсім не піклувалась, тому брат хотів з нею розвестись. Через негативне ставлення до нього, ОСОБА_7 не міг скласти заповіт на користь ОСОБА_2 Також вказала, що при складенні нового заповіту нотаріусом не було дотримані вимоги для складення заповіту. Просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що із ОСОБА_7 проживала спочатку у фактичних шлюбних відносинах, оскільки їх діти від інших шлюбів одружилися, а з 1999 року вона та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб. До смерті проживали разом і вона його доглядала. 25 лютого 2008 року чоловік склав на її ім'я заповіт. Тиску вона на нього не чинила. Після того як брат захворів, доглядала за ним, їздила до лікарні. Позивачка приїздила до них всього кілька разів. Після операції він дійсно не міг розмовляти, але з часом «розговорився», складних слів не міг вимовити. Оскільки вони проживали разом, вона його розуміла. Вважала доводи позивачки безпідставними та необгрунтованими. Просила відмовити в задоволенню позову.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник позов не визнали пояснили , що посвідчений нотаріусом ОСОБА_3 заповіт відповідав волі заповідача, підписаний ним власноручно. Просили відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання ОСОБА_4 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду заяву, в якій вказав, що в зв'язку довгостроковими відрядженнями, не може бути присутнім на судовому засіданні, та виклав письмово свої пояснення по справі та просив розглядати справу без його участі.
У судове засідання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ухвали від 27 травня 2009 року суд доручив Сєвєродонецькому міському суду Луганської області допитати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає у АДРЕСА_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає у АДРЕСА_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає у АДРЕСА_3., ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає у АДРЕСА_4 у якості свідків.
22 лютого 2010 року судом м. Сєвєродонецька було допитано в якості свідка ОСОБА_8. З пояснень ОСОБА_8 вбачається, що знаходилась з ОСОБА_7 в родинних відносинах, останній раз бачились приблизно 4-5 років назад, коли він заходив в гості, розмовляти в голос ОСОБА_7 не міг, писав на грифельній дошці.
24 лютого 2010 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було допитано в якості свідка ОСОБА_9, який вказав що з ОСОБА_12 були просто знайомі, останній раз бачились влітку 2005 року, коли він приїздив до своєї сестри. Він не розмовляв а писав на папері.
27 травня 2010 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області були допитані свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які дали аналогічні покази, а саме вказали, що знайомі з ОСОБА_7 з 1980 року, познайомились через сестру ОСОБА_1, відносини були приятельські. Останній раз бачили в 2005 році в с.Горбовичі. При цьому ОСОБА_7 спілкувався письмово, у нього була дощечка, він писав, після операції він не міг розмовляти, у нього були видалені голосові зв'язки, в нього був рак горла. Він намагався щось сказати, але крім шипіння нічого не виходило.
Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі дослідивши письмові докази, показання свідків вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2008 року помер ОСОБА_7 Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить буд. №16 по вул. Мельника у с.Горбовичі, Києво-Святошинського району та земельну ділянку за вказаною адресою.
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Заповідач у відповідності до ст. 1254 ЦК України має право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
За життя ОСОБА_7 12 липня 2005 року склав заповіт, яким все своє майно заповідав своїй сестрі ОСОБА_1 Даний заповіт посвідчений державним нотаріусом
Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори.
»
25 лютого 2008 року ОСОБА_7 склав новий заповіт, яким все своє майно заповідав своїй дружині ОСОБА_2. Цей заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
З матеріалів спадкової справи №219 вбачається, що після смерті ОСОБА_7 до першої Київської обласної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщин звернулись 26 березня 2008 року - ОСОБА_2, 18 квітня 2008 року - ОСОБА_1, 11 червня 2008 року - ОСОБА_4
Відповідно до ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
За ст. 231 ЦПК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
У постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачкою подано суду листи ОСОБА_7, з яких вбачається, що між подружжям ОСОБА_7 склались неприязні відносини на час написання листів. Разом з тим дані листи не відображають відносин, які склались між подружжям на час посвідчення оспорюваного заповіту тобто на лютий 2008 року. З листа (а.с. 25 том І) не можливо встановити дату його написання.
Покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не доводять позовних вимог щодо відсутності у спадкодавця вільного волевиявлення на час складання оскаржуваного заповіту станом на лютий 2008 року, оскільки останній раз вони бачили померлого у 2005 році.
Інших доказів на підтвердження своїх вимоги позивачка суду не надала. З огляду на наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним.
За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно п.п.2,3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Оскільки позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди, тому в задоволенні цих позовних вимог суд відмовляє.
Керуючись ст.ст.88, 208, 213-215 ЦПК України, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та відшкодування шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя