Києво-Святошинський районний суд Київської області
Справа № 2-152/10
Іменем України
17.05.2010 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Скляренко О.П.,Василенко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, -
встановив:
У червні 2009 року позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 29 січня 2009 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, за яким відповідач отримав в борг кошти в сумі 150 880 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору становило 18400 дол. США. Отримані кошти відповідач зобов'язувався повернути до 29 квітня 2009 року.
Також 27 січня 2009 року відповідач отримав в позику кошти в розмірі 4300 дол. США та 9000 грн., про що власноручно написав розписку. У травні 2009 року вона звернулась до відповідача з вимогою повернути кошти в розмірі 22700 дол.США та 9000 грн. На сьогоднішній день гроші їй не повернуті, тому просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 22700 дол. США та 9000 грн., що разом за офіційним курсом НБУ становить 186352,59 грн., та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
При розгляді справи відповідач подав зустрічну позовну заяву, яка була об'єднана з первісним позовом. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що він 19 січня 2009 року потрапив в ДТП, в результаті якої він отримав струс головного мозку. Тиждень він лікувався вдома. Через тиждень йому стало гірше, тому попросив ОСОБА_3 відвезти в поліклініку. Події наступних кількох днів пам'ятає дуже погано. Взагалі майже ціле літо перебував на лікування у спеціалізованому закладі. Вказав, що гроші йому фактично ніхто не передавав, його обманули, він підписував правочин у стані, коли не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати. Правочин був укладений внаслідок помилки. Просив визнати договір від 29 січня 2009 року недійсним, у задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити.
У судовому засіданні представник позивачки та позивачка позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що відповідач звернувся до позивача з проханням дати в борг кошти, які необхідні були на операцію дитини. Через деякий час відповідач знову звернувся з проханням ще дати в борг, бо коштів на лікування не вистачило. При підписанні договору були присутні ОСОБА_2, його дружина, ОСОБА_1 Гроші передавались в доларах США та 9000 грн. Просили суд задоволити позов в повному обсязі.
У судове засідання відповідач та його представник проти позову заперечували. Вимоги за зустрічним позовом підтримали. Вказали, що договір від 29 січня 2009 року має бути визнаний недійсним з тих підстав, що в момент його укладення ОСОБА_2 не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати. Що було в день підписання договору взагалі не пам'ятає. Після ДТП кримінальна справа не порушувалась. В міліцію щодо неправомірних дій позивача та її чоловіка не звертався. Має двох діток, тому отримувати в борг кошти не мав потреби. Просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволити вимоги за зустрічним позовом.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неподаткового мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
При розгляді справи судом встановлено, що 27 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 4300 дол. США та 9000 грн., що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою. За домовленістю сторін гроші мали бути повернуті до 27 березня 2009 року.
29 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про надання безвідсоткової позики, за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в розмірі 150880 грн., що на день укладення договору відповідно до курсу становило 18400 дол. США.
Отримані в борг кошти ОСОБА_2 зобов'язувався повернути до 29 квітня 2009 року позику в гривнах в сумі еквівалентній 18400 дол. США відповідно до курсу на день платежу.
У п.2 договору передбачено, що грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником під час підписання цього договору.
05 травня 2009 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 вимогу про повернення коштів по розписці від 27 січня 2009 року та по договору від 29 січня 2009 року.
Ст. 526 КЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи встановлено, що 29 січня 2009 року при підписання договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в нотаріальні конторі була також присутня ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_2 (що підтверджується свідоцтвом про одруження 1-БК №089471, виданого 18 листопада 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Московського районного управління юстиції у м.Києві), яка своє заявою дала згоду на взяття в борг ОСОБА_2 грошових коштів.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази в сукупності суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів, що підтверджують укладення договорів позики та неналежне виконання відповідачем умов договору.
Перевіривши подані суду розрахунки заборгованості, суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути суму заборгованості по договору від 27 січня 2009 року в розмірі 4300 дол. США та 9000 грн., та по договору від 29 січня 2009 року в розмірі 18400 дол. США, а всього слід стягнути 9000 грн. та 22700 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день розгляду справи в суді становить 100 дол.США - 792.5900 грн., становить 179917,93 грн.
Разом з тим позивач не довів заподіяння моральної шкоди, тому в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд відмовляє.
На підтвердження своїх вимоги по зустрічному позову, а саме те, що ОСОБА_2 в момент укладення та підписання договору позики від 29 січня 2009 року не розумів значення своїх та не міг ними керувати суду надані виписки з історії хвороб від 21 липня 2009 року та консультативне заключення від 19 січня 2009 року. За клопотанням відповідача та його представника в судовому засіданні була призначена судово-психіатрична експертиза, але експертиза не була проведена через неявку ОСОБА_2 та не проведення її оплати.
Доказів того, що відповідач потрапив в ДТП, в результаті якого отримав струс головного мозку, рвані рани обличчя, станом на 29 січня 2009 року він не міг усвідомлювати значення своїх дій та ними керувати, суду надано не було.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
До судових витрат у відповідності до ст. 79 ЦПК України відносяться витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Враховуючи наведене, з відповідача слід стягнути витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., що підтверджуються відповідними квитанціями.
Керуючись ст.ст. 1046, 1047, 526, 610 ЦК України та ст.ст.88, 208, 213-215, 294 ЦПК
України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в сумі 188 917,93 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сімнадцять грн. дев'яносто три коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1820,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять грн. 00 коп.).
У решті позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.
На рішення суду позивачем може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.