Справа № 367/2338/15-ц
08 червня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Чернов Д. Є.
при секретарі Чамор Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «МЖКОБЛБУД», третя особа: Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання права власності, -
До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що 30 січня 2003 року між Регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в Київській області (далі - Фонд), нею та ПП Фірма «ІСА» (далі - Організація) був укладений договір №21/02 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла. Згідно умов Договору про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла Фонд вносить інвестиції у будівництво (реконструкцію) квартири її коштами, а Організація передає квартиру. Фонд, вона та Організація затвердили специфікацію на квартиру у двоповерховому сорока шести квартирному житловому будинку, що будується за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, кількість кімнат 2, поверх 2, загальна площа квартири 53,01 кв.м., житлова площа квартири 29,76 кв.м., вартість будівництва (реконструкції) квартири 67 482 грн., плановий термін здачі будинку в експлуатацію ІV квартал 2004 року. Зазначає, що 03 лютого 2003 року між Фондом та нею укладено Кредитну угоду №19/1, за умовами якої Фонд від імені Держави надає їй прямий адресний (цільовий) кредит у сумі 64 679 грн. на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 53,01 кв.м., згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_1, терміном повернення 30 років. Зазначає, що квартира АДРЕСА_2, Київської області, Договір №21/26 про дольову участь в будівництві житла від 20.06.2003 року, профінансовано в сумі 98 421 грн. Загальна вартість квартири складає 117 078 грн. Зазначає, що вона 27 серпня 2014 року звернулася до директора ПП «МЖКОБЛБУД» (далі - Відповідач) з проханням повідомити їй розрахунковий рахунок ПП «МЖКОБЛБУД» з метою остаточного розрахунку за житло, але відповіді досі не отримала.
В зв'язку з вище викладеним просила визнати за нею право власності на майно, а саме на квартиру, за адресою: АДРЕСА_2.
Позивач в судове засідання з'явилася, підтвердила обставини викладені у позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не направив свого представника, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у їх відсутність та відповідно до вимог ст.224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи в судове засідання з'явився, просив задовольнити позов.
Заслухавши доводи та заперечення учасників розгляду справи, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 січня 2003 року між Регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в Київській області, ОСОБА_1 та ПП Фірма «ІСА» був укладений договір №21/02 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла. Згідно умов Договору про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла Фонд вносить інвестиції у будівництво (реконструкцію) квартири коштами ОСОБА_1, а Організація передає квартиру. Фонд, ОСОБА_1 та Організація затвердили специфікацію на квартиру у двоповерховому сорока шести квартирному житловому будинку, що будується за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, кількість кімнат 2, поверх 2, загальна площа квартири 53,01 кв.м., житлова площа квартири 29,76 кв.м., вартість будівництва (реконструкції) квартири 67 482 грн., плановий термін здачі будинку в експлуатацію ІV квартал 2004 року (а.с.8-11). Судом встановлено, що 03 лютого 2003 року між Фондом та ОСОБА_1 укладено Кредитну угоду №19/1, за умовами якої Фонд від імені Держави надає ОСОБА_1 прямий адресний (цільовий) кредит у сумі 64 679 грн. на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 53,01 кв.м., згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_1, терміном повернення 30 років (а.с.12-18). Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2, Київської області, Договір №21/26 про дольову участь в будівництві житла від 20.06.2003 року, профінансовано в сумі 98 421 грн. Загальна вартість квартири складає 117 078 грн., що підтверджується довідкою ПП «МЖКОБЛБУД» №15/03 від 15.01.2009 року (а.с.19). Судом встановлено, що ОСОБА_1 27 серпня 2014 року звернулася до директора ПП «МЖКОБЛБУД» з проханням повідомити їй розрахунковий рахунок ПП «МЖКОБЛБУД» з метою остаточного розрахунку за житло, але відповіді досі не отримала (а.с.20, 23-24).
Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Статтею 177 ЦК України передбачено, що до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.
Відповідно до ст.ст. 181 та 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухомості) належать об'єкти, що розташовані на земельній ділянці, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема їх виникнення підлягають державній реєстрації.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. ЦК України передбачає, зокрема ст. ст. 316-323, 325, 328, 331, 334, 379-382, загальні засади права власності. Зокрема передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва; житлом фізичної особи є квартира.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно із ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Однак, в порушення вищевказаної норми позивачем не надано суду беззаперечних доказів того, що у неї виникло право власності на квартиру №19 (загальною площею - 56,2 кв. м.), яка знаходиться в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_3, Київської області, і це право зареєстровано у порядку, встановленому ст. 331 ЦК України.
Крім того, позивачем не було надано суду фактичних доказів втрати нею документа, який засвідчує її право власності на спірну квартиру.
Враховуючи встановлені судом обставини та зазначені вище норми Закону, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є власником квартири №19 (загальною площею - 56,2 кв. м.), яка знаходиться в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_3, Київської області, а тому суд не вправі визнавати за нею право власності, оскільки з такою вимогою в порядку статті 392 ЦК України може звертися лише власник такого майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 177, 181, 182, 331, 392, 526 Цивільного кодексу України, статтями 3, 6-8, 10, 15, 30, 60, 62, 64, 88, 209, 212-215, 224, 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у задоволенні позову.
Копію заочного рішення направити Відповідачу для відома.
Роз'яснити, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Д. Є. Чернов