10.04.12
10 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого - судді Жигановської О.С.
суддів: Косигіної Л.М., Матюшенка І.В.
при секретарі Крижанівській М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Радомишльської міської ради про визнання протиправними рішень, скасування реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю, усунення перешкод в здійсненні права користування власністю та позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Радомишльська райдержадміністрація про усунення перешкод в користування земельною ділянкою
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від
07.11.2011 року
встановила:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, вимоги якого в подальшому уточнив (а.с.59-61). Зазначив, що згідно рішення Радомишльської міської ради у 1980 році йому було надано земельну ділянку площею 639 кв.м. під будівництво житлового будинку, яка розташована за адресою: вул.Ціолковського, 42 в м.Радомишлі. Рішенням виконкому Радомишльської міської ради №180 від 10.10.1991 року йому було додатково виділено 400 кв.м. земельної ділянки та в цілому за домоволодінням за названою адресою закріплено 1000 кв.м. В жовтні 2009 року йому стало відомо, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приватизували земельні ділянки, в тому числі, і частину, яка була надана йому на підставі згаданих рішень. Таким чином, відповідачі неправомірно отримали державні акти на землю, оскільки приватизували земельні ділянки за рахунок його присадибної ділянки, яка знаходилась в його користуванні і для якої був встановлений інший порядок користування та без його згоди. Враховуючи наведене, просив:
- визнати протиправним рішення Радомишльської міської ради від 16.05.2000 року за №149 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,10 га, що розташована по вул.Ціолковського, 34-6 в м.Радомишль;
- визнати протиправним рішення Радомишльської міської ради від 16.05.2000 року за №149 в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,10 га, що розташована по вул.Ціолковського, 34-а в м.Радомишль;
- визнати Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2, частково недійсним в частині розміру приватизованої земельної ділянки, виключивши земельну ділянку площею 146,2 кв.м., що надана йому;
- визнати Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_3, частково недійсним в частині розміру приватизовано] земельної ділянки, виключивши земельну ділянку площею 138,0 кв.м., що надана йому;
- зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в здійсненні ним права користування наданою йому додатково земельною ділянкою 400 кв.м.;
- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на період судового розгляду справи розпоряджатися /відчужувати, передавати в іпотеку, вносити до статутного капіталу господарського товариства тощо/ належні їм на праві власності земельні ділянки, що розташовані за адресою: м.Радомишль, вул.Ціолковського, 34-а та Ціолковського, 34-6.
У січні 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали зустрічний позов до ОСОБА_1, який був об'єднаний ухвалою суду в одне провадження ізг первісним позовом (а.с.27-32). В обґрунтування позову зазначили, що є власниками земельних ділянок розміром по 0,10 га кожна, які розташовані по вул.Ціолковського, 34-6 та Ціолковського 34-а, відповідно. У жовтні суміжний землекористувач ОСОБА_1 зніс встановлений між земельними ділянкам паркан, захопив частину їх земельних ділянок, яку став використовувати на свій розсуд, чим порушив їх права. На підставі наведеного просили :
- усунути перешкоди у користуванні ними земельними ділянками, що розташовані по вул.Ціолковського, 34-а та Ціолковського, 34-6 в м.Радомишлі, шляхом покладення на відповідача обов'язку протягом місяця з моменту вступу рішення суду у законну силу повернути паркан на попередні межі між земельними ділянками сторін, визначені у технічній документації; відновити, стан зазначених належних позивачам земельних ділянок, який існував до''” порушення відповідачеві права приватної власності на землю.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 07.11.2011 року в позові ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), без одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок №42 по вул.Ціолковського в м.Радомишлі (а.с.12 т.1). Відповідно до рішення виконкому Радомишльської міської ради від 14.04.1976 року за №83 ОСОБА_1 надано право на особисте житлове будівництво, виділивши йому в безстрокове користування земельну ділянку №46 по вул.Ціолковського, площею 600 кв.м. (а.с.25 т.2). Рішенням виконкому Радомишльської міської ради від 10.09.1991 року за №180 ОСОБА_1 додатково виділено земельну ділянку площею 0,04 га з вільного міськземфонду до домоволодіння по вул.Ціолковського, 42 та закріплено за даним домоволодінням земельну ділянку загальною площею 1000 кв.м. (а.с.96 т.1). Разом з тим, відомостей про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки по вул.Ціолковського, 42 в м.Радомишлі в документах Держархіву Житомирської області не виявлено (а.с.284 т.2).
Рішенням Радомишльської міської ради від 16.05.2000 року за №149 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований по вул.Ціолковського, 34-6 у м.Радомишлі, а ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований по вул.Ціолковського, 34-а у м.Радомишлі (а.с.37-38 т.1). Право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дані земельні ділянки посвідчено Державними актами на право приватної власності на землю (а.с.35,36 т.1).
Відповідно до ч.2 ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки / ст.212 ЗК України/.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що внаслідок захоплення ОСОБА_1 частини земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права останніх порушені і тому підлягають захисту в порядку ст.107, ч.ч.2,3 ст.152 ЗК України. При цьому
ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту порушення його прав землекористувача внаслідок приватизації ОСОБА_2 та ДехтяревоюОІ їх земельних ділянок.
Такий висновок є правильним, узгоджується з вимогами чинного законодавства та ґрунтується на досліджених у справі доказах, зокрема, висновку будівельно-технічної експертизи №295 від 20.05.2011 року (а.с.148-
157 т.2).
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать 1 про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Так, у?| апелянта відсутні правовстановлюючі документів, які би підтверджували його право користування чи право власності на певну земельну ділянку. Також ним не надано доказів щодо встановлення меж, закріпленої за його домоволодінням 1 земельної ділянки площею 1000 кв.м. /в тому числі і додатково виділених 400 кв.м./, в натурі, тобто на місцевості. При цьому неспростованим залишаєтьси той факт, що відомостей про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки по вул.Ціолковського, 42 в м.Радомишлі в документах Держархіву Житомирської області не виявлено (а.с.284 т.2). За таких обставин, посилання ОСОБА_1 на захват відповідачками частини його земельної ділянки е необгрунтованими.
Приватизація відповідачами земельних ділянок в прибережно-захисній смузі р.Мика, як про це зазначає апелянт, не порушує його особистих прав, а в разі доведеності таких обставин може бути предметом реагування відповідних, правоохоронних органів.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315,317,319,324,325 ЦГЖ України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 07.11.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого* суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: