Іменем України
Справа № 285/1830/15-ц
провадження у справі № 2/0285/792/15
29 травня 2015 року м. Новоград-Волинський
Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Романюк Ю.Г., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:
позивачі: не прибули,
відповідач: не прибув,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачі звернулись в суд з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій просять визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначають, що 09.11.2004 року придбали у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та 02.12.2004 року зареєстрували право власності. Переоформили всі особові рахунки по оплаті комунальних послуг та оплачують їх. Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 свої особисті речі з квартири забрав, але з реєстраційного обліку не знявся. Протягом десяти років ОСОБА_3 в даній квартирі не проживає та не являється її власником, фактичне місце проживання його не відоме.
Позивачі у судове засідання не прибули, подали заяву, в якій зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити, справу розглянути у їх відсутність, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову та клопотань про розгляд справи за його відсутності, чи про відкладення розгляду справи не подавав, що підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивачів та відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивачі не заперечують проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та надані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівля-продажу від 09.11.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та 02.12.2004 року зареєстрували право власності (а.с.4-5).
Відповідно до довідки № 356 від 24.04.2015 року, виданої КП Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськжитлокомунсервіс» гр. ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.2).
Як вбачається із свідчень сусідів позивачів, ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 не проживає протягом десяти років, після продажу даної квартири у квартирі не з'являється, його особисті речі у квартирі відсутні (а.с.6-7).
Дані обставини підтверджуються наданими позивачем до матеріалів справи та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Відповідно до вимог ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яким власник володіє, користується, розпоряджається на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається зі змісту ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року. Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 405 ЦК України).
За змістом ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За змістом статей 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна (зобов'язана) довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивачам на праві приватної власності належить квартира, у якій зареєстрований та проживав відповідач до моменту укладення договору купівлі-продажу. Однак, станом на момент звернення позивачів до суду з даним позовом, відповідач безперервно, починаючи з 2004 року без поважних причин не проживає (відсутній) у вказаній квартирі.
Відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11 грудня 2003 року, реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11 грудня 2003 року встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили.
Виходячи зі змісту зазначеної норми права, поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов'язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше).
Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відповідно - є підставою для зняття з реєстрації і реєстраційний орган не вправі відмовити у знятті з реєстрації такої особи, оскільки згідно зі ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому задовольняє їх в повному обсязі.
Керуючись статтями 3, 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 217, 218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 71-72, 150 Житлового кодексу України, статтями 316, 319, 321, 405 Цивільного кодексу України, статтею 47 Конституції України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування належною ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві власності квартирою АДРЕСА_1.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ю.Г. Романюк