Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 0602/1029/2012
02 липня 2012 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Ковалика Ю. А. секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_2 до СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" , про стягнення боргу за договором позики,
05 червня 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до СП “Баранівський хлібозавод райспоживспілки” про стягнення на його користь боргу за договором позики від 06.02.1992 року в сумі 2 000 гривень та понесених судових витрат по справі.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що він з 23.05.1979 року по 28.02.2003 року працював в СП “Баранівський хлібозавод райспоживспілки”. У 1991 році та на початку 1992 року фінансове становище хлібозаводу було складне, а тому 28 січня 1992 року на загальних зборах прийнято рішення поповнити оборотні кошти хлібозаводу за рахунок особистих коштів працівників підприємства з мінімальним вкладом у 2000 крб. Ці кошти були позикою і кожен працівник, який надав підприємству дану позику, мав право вимагати її повернення. Підприємство повинно було повернути вказані кошти працівнику після його вимоги.
Протоколом загальних зборів працівників Баранівського хлібозаводу від 28 січня 1992 року та протоколом зборів ради Баранівської райспоживспілки від 15.03.2007 року постановлено здійснити повернення позикових коштів, внесених працівниками СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" в касу вказаного підприємства в 1992 році на поповнення обігових коштів з розрахунку одна гривня за один карбованець від реалізації майна хлібозаводу, повернення коштів проводити згідно поданих заяв та при пред'явленні відповідних підтверджуючих документів.
06 лютого 1992 року позивач - ОСОБА_2 вніс в касу хлібозаводу позику в розмірі 2000 крб, про що отримав квитанцію.
Строк позовної давності позивач не пропустив, оскільки у вказаному договорі не був обумовлений строк повернення коштів, а тому такий строк збігає з часу заявлення вимоги. Про існування протоколу від 15.03.2007 року він дізнався 21 травня 2012 року. Майно хлібозаводу було реалізовано у квітні місяці 2012 року. Пред'явивши вимогу про повернення йому позичених коштів, він отримав відмову, оскільки не зміг надати квитанцію про надану позику в сумі 2000 гривень, бо втратив її. Касова книга та книга розрахунків з різними дебіторами та кредиторами, де обліковувались суми осіб, що здавали кошти на поповнення обігових коштів підриємства, не збереглися, що підтверджується довідкою СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки".
Позивач - ОСОБА_2 надав до суду заяву від 02.07.2012 року, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати без його участі.
Представник відповідача - ОСОБА_3 надала до суду заяву від 02.07.2012 року, згідно якої позовні вимоги визнає повністю та просить суд розглядати справу без її участі.
Відповідно до ч. 4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Відповідно до вимог частини 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 06 лютого 1992 року ОСОБА_2, працюючи в СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки”, вніс в касу даного підприємства позику в розмірі 2000 крб, про що свідчить довідка, видана СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" (а.с. 4).
Також, даний факт підтверджується копією трудової книжки на ім"я позивача ОСОБА_2 (а.с.7), копіями протоколів загальних зборів працівників Баранівського хлібозаводу від 28 січня 1992 року, копією протоколу зборів ради Баранівської райспоживспілки від 15.03.2007 року (а.с. 5-6).
Згідно протоколу зборів ради Баранівської райспоживспілки від 15.03.2007 року, постановлено здійснити повернення позикових коштів, внесених працівниками СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" в касу вказаного підприємства в 1992 році на поповнення обігових коштів з розрахунку одна гривня за один карбованець від реалізації майна хлібозаводу, повернення коштів проводити згідно поданих заяв та при пред'явленні відповідних підтверджуючих документів.
Строк позовної давності не пропущено, оскільки вказаними документами не обумовлено строк повернення позики.
Вказані обставини свідчать про наявність законних підстав для ухвалення рішення.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стягнути з спільного підприємства "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 214 грн. 60 коп., які необхідно було сплатити та фактично сплачені позивачем за подання позову до суду.
Керуючись ст. ст. 526, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 174, 208, 212-215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_2 до Спільного підприємства "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.
Стягнути з Спільного підприємства "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" (Житомирська область, м. Баранівка, вул. Дзержинського, 139) на користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) гривень заборгованості за договором позики та судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в сумі 214 гривень 60 копійок, а всього 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Суддя:
ОСОБА_4