ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6962/15-ц
провадження № 2/753/4190/15
"27" квітня 2015 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р. розглянувши заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,-
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.
Як вбачаєтьсяз матеріалів справи, разом із позовною заявоб позивачем було поданозаяву про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 39, 40 кв.м., загальною площею 77,90 кв.м., що складається з двох кімнат та належить ОСОБА_3 на праві власності, оскільки невжиття таких заходів, на думку позивача може унеможливити реальне виконання рішення суду.
В судове засідання сторони не викликались, що не суперечить вимогам ст. 153 ЦПК України.
Вивчивши матеріали поданої заяви, співставивши їх вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даної заяви виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, позивач не дав суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач може або намагається уникнути відповідальності або існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши доводи про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що дана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 151-153 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги Апеляційним судом м. Києва.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА