Справа № 752/3171/15-ц
Провадження №: 2/752/2793/15
25 травня 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Пасинок В.С.
за участю секретаря - Власенко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про порушення банком прав вкладника та стягнення платежів з банку, -
встановив:
у лютому 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що 12 травня 2014 року між ним та банком був укладений договір банківського вкладу № 789902/2014 на 2 місяці з датою вимоги вкладу 12 липня 2014 року. Після пролонгації договору дата вимоги вкладу була встановлена 12 листопада 2014 року.
В порушення вимог договору в дату повернення вкладу, а саме: 12 листопада 2014 року, банк виплатив йому лише суму процентів, нараховану до зазначеної дати, а суму депозиту в розмірі 100 000,00 грн. повернув лише 10 лютого 2015 року, чим порушив його конституційне право розпоряджатися своїми коштами на власний розсуд.
Тому, вважаючи свої права порушеними просив суд стягнути з банку на його користь проценти відповідно до умов договору за користування його грошовими коштами ще 90 днів у розмірі 6 164,38 грн., у відповідності до положень ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних у розмірах 11 000,00 грн. та 739,72 грн. відповідно, пеню згідно положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» й ч. 3 ст. 549 ЦК України в розмірі 6 904,10 грн., а всього - 24 808,20 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився. До початку розгляду справи по суті надав заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів та зазначенням того, що обґрунтування позову та позовні вимоги ним підтримуються в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні та не заперечує проти розгляду справи за відсутності відповідача й ухвалення заочного рішення.
ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», будучи в установленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечило, про причини неявки представника суду не повідомило.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За викладених підстав, а також враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних в справі доказів.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом достовірно встановлено, що 12 травня 2014 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу «Марафон лояльності максимум_доходу» № 789902/2014 (в національній валюті), предметом якого є розміщення вкладником в банку строкового вкладу, початкова сума якого складає 100 000,00 грн., на строк 2 місяці з дня укладення договору з щомісячною виплатою процентів за ставкою 7% річних з датою вимоги вкладу - 12 липня 2014 року. Після пролонгації договору дата вимоги вкладу була встановлена 12 листопада 2014 року(а.с. 7-8).
Згідно з п. 1.2. банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_2, код банку - 380537, надалі - Рахунок-кореспондент. На цей Рахунок-кореспондент банк перераховує нараховані проценти за збереження вкладу та може бути перерахований вклад та нараховані , але не отримані вчасно вкладником проценти за цим вкладом, по закінченню строку його дії.
Даний договір є чинним, доказів на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.
12 листопада 2014 року на виконання умов договору ОСОБА_1 було, як встановлено судом, здійснено виплату лише процентів, нарахованих на вклад.
З матеріалів справи вбачається, що сума вкладу позивачу була повернута 10 лютого 2014 року (а.с. 10).
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, умовами договорів банківських вкладів.
Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Отже, вимога ОСОБА_1 щодо повернення коштів за договором строкових банківського вкладу була обґрунтованою і правомірною.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно з усталеною практикою органів Конвенції «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (рішення ЕСПЛ у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (заява № 42527/98 п. 83).
Право вимоги заборгованості являє собою «майно» за змістом положень статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (рішення ЕСПЛ у справі «Котов проти Росії» (заява № 54522/00 п. 48). Зокрема, «вимога» може розумітися як «власність» за змістом статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції у випадку, якщо в достатній мірі встановлено, що вона може бути юридично реалізована (рішення ЕСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (заява № 59498/00 п. 40)
Правом власності у відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 317 цього ж Кодексу визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Частиною 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та правомірними, через що підлягають задоволенню.
При цьому суд вважає за можливе покласти в основу судового рішення розрахунок, здійснений позивачем, оскільки з боку відповідача доказів на підтвердження зворотного в розпорядження суду в розрізі положень ст. ст. 57-60 ЦПК України не надано.
Питання судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 190, 316, 321, 525, 526, 598, 610, 612, 1058, 1060, 1061, 1068, 1075 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-228, 233 ЦПК України суд, -
позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про порушення банком прав вкладника та стягнення платежів з банку - задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 7-Т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_3, банк «Піреус Банк МКБ», МФО 300658, код ЄДРПОУ 20034231) проценти за користування грошовими коштами у розмірі 6 164 (шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 739 (сімсот тридцять дев'ять) грн. 72 коп., пеню в розмірі 6 904 (шість тисяч дев'ятсот чотири) грн. 10 коп., а всього - 24 808 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісім) грн. 20 коп.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 7-Т, код ЄДРПОУ 19017842) в дохід держави судовий збір у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 08 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.С. Пасинок