04 червня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Галичанського А. Д.
суддів: Чупіковї В.В., Яремка В.В.
секретар Тодоряк Г.Д.
за участю ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, про визнання права власності на ? частку спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2015 року,
У липні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 та просив суд визнати житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами спільною частковою власністю його та ОСОБА_3, у рівних частках по 1/2 кожному.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 21.11.1971 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 укладений шлюб, який розірваний рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28.03.2013 року. Вони зареєстровані та проживають в одному господарстві в с. Станівці, Глибоцького району, Чернівецької області, однак у різних приміщеннях, і вже більше 10 років вони не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету. Після розірвання шлюбу між ними постійно виникають конфлікти з приводу володіння та користування майном, яке розташоване на території господарства, внаслідок чого вони неодноразово зверталися до правоохоронних органів з відповідними заявами, сторонами не було поділено набуте під час шлюбу спільне майно, у тому числі житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
№ 22-ц/794/750/15 Головуючий у 1 інстанції: Цуркан В.В.
Категорія: 19/27 Доповідач: Галичанський А.Д.
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28.10.2014 року було залучено до участі в справі ОСОБА_5, як третю особу яка не заявляє самостійних вимог.
23.03.2015 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій також вказав, як третю особу Управляння державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, уточнивши крім обставин викладених у первинній позовній заяві і те, що відповідно до технічного паспорту за вищезазначеною адресою знаходиться: житловий будинок літ. «А», загальною площею 165,3 кв.м., у т.ч. житловою площею 118,7 кв.м., підвал літ. «АПд», ґанок літ. «а», балкон літ. «а1», коптильня літ. «Б», навіс літ. «В», убиральня літ. «Г», сараї літ. «Д», «Е», «Є», літня кухня літ. «Ж», ґанок літ. «ж», гараж літ. «З», літня кухня-баня літ. «И», підвал літ. «ИПд», вхід до підвалу літ. «ВхПд», ґанок літ. «и», навіс літ. «І», фундамент літ. «Ї», колодязь №1, ворота №2, огорожа №4, 5, 6, хвіртка №7,8 вимощення № І. У зв'язку з відхиленням від проекту забудови вказане нерухоме майно визначено Глибоцьким КРБТІ як самочинне, про що в технічному паспорту зроблена відповідна відмітка. А тому позивач, вказує на те, що він не мав ні фактичних, ні юридичних підстав оформити право власності у позасудовому порядку.
Просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А», загальною площею 165,3 кв.м., у т.ч. житловою площею 118,7 кв.м., підвал літ. «АПд», ґанок літ. «а», балкон літ. «а1», коптильня літ. «Б», навіс літ. «В», убиральня літ. «Г», сараї літ. «Д», «Е», «Є», літня кухня літ. «Ж», ґанок літ. «ж», гараж літ. «З», літня кухня-баня літ. «И», підвал літ. «ИПд», вхід до підвалу літ. «ВхПд», ґанок літ. «и», навіс літ. «І», фундамент літ. «Ї», колодязь №1, ворота №2, огорожа №4, 5, 6, хвіртка №7,8 вимощення №І, якій знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною вартістю 475482,00 гривень.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, про поділ спільного майна подружжя відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання за ним права власності на ? частину вищезазначеного житлового будинку.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач з 21 листопада 1971 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28.03.2013 року. Сторони зареєстровані та проживають в одному господарстві за адресою АДРЕСА_1, до складу якого входить: житловий будинок літ. «А», загальною площею 165,3 кв.м., у т.ч. житловою площею 118,7 кв.м., підвал літ. «АПд», ґанок літ. «а», балкон літ. «а1», коптильня літ. «Б», навіс літ. «В», убиральня літ. «Г», сараї літ. «Д», «Е», «Є», літня кухня літ. «Ж», ґанок літ. «ж», гараж літ. «З», літня кухня-баня літ. «И», підвал літ. «ИПд», вхід до підвалу літ. «ВхПд», ґанок літ. «и», навіс літ. «І», фундамент літ. «Ї», колодязь №1, ворота №2, огорожа №4, 5, 6, хвіртка №7,8 вимощення №І.
Будівництво вищевказаного житлового будинку та господарських будівель і споруд відбувалося під час перебування сторін у шлюбі, воно проводилось на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. При цьому, будівництво проводилось на підставі відповідних дозвільних документів, які дають право виконувати будівельні роботи та згідно з затвердженим проектом, однак, на даний час, будівництво не завершене. У зв'язку з відхиленням від проекту, вказане нерухоме майно вважається збудованим самочинно.
Відповідно до висновку №73 судової будівельно-технічної експертизи від 10.02.2015 року ступінь готовності двоповерхового цегляного житлового будинку з підвалом під частиною будинку, що розташований по АДРЕСА_1, на день дослідження складає 95 відсотків.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Вищезазначені обставини, встановлені судом першої інстанції повно, на підставі належних та допустимих доказів і до спірних правовідносин застосовані норми матеріального права, що їх регулюють.
Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації з моменту прийняття його до експлуатації; коли ж право власності на нерухоме відповідно до закону підлягає державній реєстрації з моменту такої реєстрації. У разі необхідності право власності на незавершене будівництво, за наявності визначених законом умов, може бути зареєстровано органом, який здійснює державну реєстрацію нерухомого майна. При цьому, до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в даній справі суд першої інстанції правильно виходив з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме - житлового будинку, господарських будівель і споруд, які незавершені будівництвом і відповідно право власності на які не виникло у сторін відповідно до ст.331 ЦК України, а чинним законодавством не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно сформулював суть позовних вимог не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки з описової частини оскаржуваного рішення вбачається, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зазначив, що предметом позову є визнання права власності на ? частку спільного майна подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: