03 червня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславського О. Г.
суддів: Заводян К.І., Савчук М.В.
секретаря Давньої Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2015 року,-
У лютому 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилався на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 29.05.2007 був укладений кредитний договір №68002_сred, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 2700 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 20.05.2009.
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за відповідачем станом на 17.12.2014 утворилась заборгованість в сумі 8391,29 дол. США., що складається з 2070,22 дол.США - заборгованість за кредитом, 6321,07 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27.09.2009 з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» було стягнуто заборгованість у сумі 2461,02 дол. США, а різниця становить 5930,27 дол. США.
На цій підставі, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у розмірі 5930,27 дол. США, що відповідно до курсу НБУ еквівалентно 93520,36 грн.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
22ц-794/848/15 Головуючий в І інстанції Цуренко В.А.
Категорія 27 Доповідач Бреславський О.Г.
У апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.
Посилаються, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін,виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволені позову ПАТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції правильно виходив з того, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, з чим погоджується колегія суддів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 29.05.2007 був укладений кредитний договір № 68002_сred, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 2700 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 20.05.2009.
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за відповідачем станом на 17.12.2014 утворилась заборгованість в сумі 8391,29 дол. США., що складається з 2070,22 дол. США - заборгованість за кредитом, 6321,07 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2009 року з відповідачки ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 18383,82 грн., що складається з 2073,58 дол. США - заборгованість за кредитом і 387,44 дол.США - заборгованість по процентах.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст.530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116 цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Тому, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що мало місце стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст.303, 307, 313 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :