"26" травня 2015 р. м. Київ К/800/5302/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановила:
У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про визнання нечинним рішення про відмову щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов'язання призначити та виплатити пенсію з 11 червня 2014 року.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення з відповідною заявою, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 22.08.1992. по 06.10.2000 та з 01.10.1993 по 06.10.2000. В задоволенні решти позову відмовлено
Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 з 01.06.1975 по 01.01.1980 працював у колгоспі, що підтверджується архівними довідками №243 від 27.02.2014, №317 від 24.03.2014, №318 від 24.03.2014.
Згідно з записів у трудовій книжці позивач з 19.07.1980 по 01.10.1993 працював на Кам'янець-Подільському заводі стінових матеріалів. А з 01.10.1993 по 06.10.2000 працював випалювачем цегли - в орендному підприємстві «Поділля», згодом приватне підприємство «Мрія», колективне підприємство «Мрія», яке згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців припинило свою діяльність за судовим рішенням.
ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах.
Однак листом від 15.08.2014 №10278/05 позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії, так як загальний стаж позивача складає 24 роки 04 місяці 22 дні, а необхідно 25 років та відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи з 19.07.1980 по 03.05.1982, оскільки робота на посаді знімача-укладальника не передбачена Списками1, 2. Також було відмовлено у зарахуванні періоду з 22.08.1992 по 06.10.2000, оскільки відсутні відомості про атестацію робочого місця, та періоду з 01.10.1993 по 06.10.2000, оскільки відсутні відомості про ліквідацію без правонаступництва колективного підприємства «Мрія».
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутність атестації робочого місця, на якому працював позивач не позбавляє його права на пільгове пенсійне забезпечення, а тому, не може бути обмежене через порушення адміністрацією підприємства порядку проведення атестації робочих місць.
Проте з такими висновками судів цілком погодитись неможливо.
Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМ України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію; рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року №21-519а14.
Пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці №442 встановлено, що проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років
Водночас судами попередніх інстанцій не було встановлено коли вперше після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, була здійснена атестація на ПП «Мрія», де працював позивач.
Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді А.Ф. Загородній
М.М. Заїка