"26" травня 2015 р. м. Київ К/800/5070/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.
суддів Заїки М.М.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про зобов'язання надати довідку про заробіток станом на 01.02.2008, з урахуванням середньомісячного розміру матеріальної допомоги та вирішення соціально-побутових питань, зобов'язати здійснити розрахунок та виплату пенсії з 01.02.2008 з урахуванням середньомісячного розміру матеріальної допомоги та вирішення соціально-побутових питань.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано податкову інспекцію видати довідку про заробітну плату станом на 01.02.2008 з урахуванням середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань; зобов'язано Управління пенсійного фонду здійснити розрахунок і виплату пенсії державного службовця починаючи з 01.02.2008 з урахуванням середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2007 року ОСОБА_2 було призначено пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
За змістом статті 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року №21-430а11.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що відповідно до положень позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням отримуваної нею матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.
Однак судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права, передбачені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позову, а суд апеляційної інстанції відмовляючи в його задоволенні, не встановили та не надали належну правову оцінку строкам звернення до суду.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, визначенні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з цим, приймаючи рішення суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки того, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання довідки та з заявою про здійснення відповідних виплат і перерахунку пенсії з урахуванням таких складових як матеріальна допомога та вирішення соціально-побутових питань 05 липня 2013 року та відповідно 30 серпня 2013 року, тоді як датою здійснення перерахунку пенсії та надання довідки про заробітну плату було зазначено 01 лютого 2008 року.
Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді М.М. Заїка
А.Ф. Загородній