02 червня 2015 року м. Київ К/800/65049/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Житомирській області у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Житомирській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №022468 від 08.07.2014 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, задовольнивши його первісні позовні вимоги.
Відповідач заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами встановлено, що за наслідками проведеної перевірки уповноваженими особами Управління Укртрансінспекції у Житомирській області транспортного засобу КАМАЗ-53213 р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, складено акт № 023617 від 28.05.2014 року, де було виявлені порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон) постанови КМУ № 959 від 14.08.1996 року, п. 11.1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №363 від 14 жовтня 1997 року, наказу Міністерства транспорту і зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, а самевідсутність у водія поліса обов'язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті; протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу; товарно-транспортної накладної встановленої форми.
За наслідками розгляду вказаної справи Управлінням Укртрансінспекції у Житомирській області винесено постанову, за участю уповноваженої особи суб'єкта господарювання, № 022468 від 08.07.2014 року, відповідно якій до підприємця застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 1700 грн. 00 коп. Копію вказаної постанови ОСОБА_4 отримала під особистий підпис.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржив його до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що на момент проведення перевірки транспортного засобу позивача інспекторами відповідача правомірно встановлені порушення законодавства про автомобільний транспорт. Про розгляд відповідних справ за порушення позивачем транспортного законодавства було повідомлено завчасно та належним чином, що свідчить про дотримання процедури прийняття спірних по даній справі постанов.
Відповідно до Преамбули Закону, він визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Де, зокрема в статті 39, визначений перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські документи.
Відповідно до статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого Постановою КМУ від 8 листопада 2006 р. № 1567 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.
Відповідно до пунктів 20-22 даного Порядку виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно пункту 25, 26 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акту від 28.05.2014 року водій транспортного засобу відмовився ставити в ньому свій підпис, що вказує на хибність доводів позивача про наявність в нього відповідних документів та їх під пред'явлення на час проведення відповідної перевірки. Відмова від підпису у визначеному Порядком процедурі було зафіксовано інспекторами. В тому числі судами досліджувалось питання присутності уповноваженої особи позивача під час прийняття відповідачем спірного рішення.
Виходячи із вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що судипопередніх інстанції дослідивши належним чином обставини справи, які підтверджуються наявними та допустимими доказами по справі вірно відмовили в задоволенні позову.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець