"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/43739/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.
Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від
26.04.2012
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
28.05.2013
у справі № 1170/2а-968/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська
стальконструкція»
до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції
Кіровоградської області Державної податкової служби
про визнання неправомірним та скасування податкового
повідомлення-рішення, -
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.04.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції від 17.02.2012 № 0000121520.
Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності господарських операцій здійснених позивачем з його контрагентом.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.
Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість із ПП „Алтея-Транссервіс" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за лютий 2011 року на 15400,00 грн.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 68/1520/35424017 від 06.02.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000121520 від 17.02.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 15400,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем та ТОВ „Алтея-Транссервіс" укладено договори суборенди баштового крану БК-1000 та крану на гусеничному ходу МКГ-25 БР від 03.01.2011 р. № 301110 та №301125. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: акти приймання-передачі та здачі-прийняття (робіт, послуг), податкові накладні, платіжні доручення.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.
Скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем документами повінстю підтверджено реальність та фактичність здійснених господарських операцій. Із зазначеми висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо помилковості таких висновків судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, предметом укладених позивачем з контрагентом договорів є передача в суборенду баштового крану та крану на гусеничному ходу, перевезення, монтаж та експлуатація яких має певну специфіку, тому вбачається очевидною необхідність оформлення відповідних документів для виконання зазначених робіт, а також довіреностей на осіб, які їх здійснювали. Натомість, на підтвердження фактичного виконання зазначених правочинів позивачем надано лише акти здачі-прийняття (робіт,послуг), податкові накладні, платіжні доручення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу щодо відсутності реального виконання правочинів укладених позивачем з контрагентом.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби задовольнити.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 1170/2а-968/12.
3. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» відмовити повністю.
4. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна