14.05.2015р. м. Київ К/9991/48348/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Костенка М.І.
Маринчак Н.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Куп'янський цукровий комбінат»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року
у справі № 2-а-11068/10/2070
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Куп'янський цукровий комбінат»
до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Відкрите акціонерне товариство «Куп'янський цукровий комбінат» (далі - ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат»; позивач) звернулось до суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Куп'янська ОДПІ Харківської області; відповідач) про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000732310/3 від 03 жовтня 2006 року та № 0000432310/3 від 03 жовтня 2006 року.
Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 461/23-00373215 від 17 квітня 2006 року.
На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000732310/3 від 03 жовтня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 222 501,00 грн. (4 148 334,00 грн. - основний платіж, 2 074 167,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000432310/3 від 03 жовтня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 392 575,00 грн. (928 383,00 грн. - основний платіж, 464 192,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 4.8 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з: неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих на номінальну вартість отриманих векселів; протиправним включенням до складу податкового кредиту в жовтні 2005 року суми податку на додану вартість у розмірі 740,00 грн. та в листопаді 2005 року суми податку на додану вартість у розмірі 6 942,00 грн., які припадають на обсяг здійснених позивачем у вказаних податкових періодах неоподатковуваних операцій; безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні послуги товарного кредиту, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Юмекс» на підставі договору № ТК 0111/2005 від 01 листопада 2005 року.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Оскільки передача векселя (зокрема, в порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних товарів (робіт, послуг) супроводжується переходом права власності на такий вексель, то така операція є поставкою товару згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР.
А відтак, в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані товари (роботи, послуги) такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій.
Згідно з пунктом 4.8 статті 4 Закону № 168/97-ВР для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань у платника податку, зокрема, у вигляді нарахування податку на додану вартість на ціну векселя. Відповідно, отримання векселя в рахунок компенсації поставлених товарів (робіт, послуг) не дає права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, нарахованого на номінальну вартість такого векселя.
Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону № 168/97-ВР: векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в рахунок оплати за товари (роботи, послуги), зокрема, в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 Закону № 168/97-ВР є спеціальною відносно інших норм цього Закону, які визначають об'єкт оподаткування (пункт 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР).
За змістом підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Судами в розглядуваній ситуації встановлено, що товариством в порушення зазначеної норми Закону № 168/97-ВР в жовтні 2005 року та листопаді 2005 року не відкориговано суму податкового кредиту, яка припадає на частку використання придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях.
Так, відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу від 05 жовтня 2005 року позивачем пред'явлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Оскол» прийнято до платежу простий вексель № К-19/05/27-1 номінальною вартістю 11 620 609,99 грн.
В свою чергу, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту - приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Проте, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Втім, як з'ясовано судами в даному випадку, позивачем не представлено доказів на підтвердження економічної доцільності придбання послуги товарного кредиту вартістю 735 210,00 грн. за 25 календарних днів при ціні товару 2 940 840,00 грн. (тобто вартість послуги склала 25 відсотків загальної вартості товару, а сума відсотків за товарним кредитом - 365 процентів річних), а також не наведено об'єктивних економічних чинників, в силу яких товариство було змушено організовувати діяльність саме на таких умовах.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Куп'янський цукровий комбінат» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Костенко М.І.
Маринчак Н.Є.